© https://euneighbourseast.eu
Білоруський арт-менеджер і музикант Алєксандр Багданов, відомий як Papa Bo, залишається однією з ключових фігур незалежної білоруської музичної сцени. Ширшій аудиторії він став відомий у 2020 році, коли грав DJ-сети безпосередньо під час вуличних протестів у Мінську. Після жорстокого затримання, побиття, кількох місяців у СІЗО, примусового перебування в так званій «хімії», знищення культурного центру Korpus і вимушеної еміграції Papa Bo не припинив громадської діяльності. Сьогодні, перебуваючи у Варшаві, він розвиває проєкт Belarus Outside Sound System (BOSS) — серію рейвів і концертів у вигнанні, які перетворюють музику на інструмент «м’якої сили». За словами музиканта, це не просто вечірки, а спосіб об’єднати діаспору, розповісти світу про білоруську кризу та зібрати кошти для політичних в’язнів. Papa Bo наголошує, що майже вся його діяльність в еміграції поєднує культуру з громадською позицією. Майже всі події проекту були благодійними: збиралися кошти для підтримки політичних в’язнів, а на початку повномасштабної війни Росії проти України організатори співпрацювали з українським фондом, допомагаючи збирати пожертви для українських дітей. Особливим прикладом стали масштабні події BOSS, проведені 26 січня 2025 року — у день президентських «виборів» у Білорусі — одразу в чотирьох містах Польщі. За словами Papa Bo, метою було створити безпечний простір для білорусів за кордоном, адже цей день для багатьох асоціювався з відчуттям безсилля. Головний сенс цих подій він формулює як «не для гасел, а для єдності». Проєкт Belarus Outside Sound System був реалізований за підтримки програми EU4Culture Європейського Союзу. Саме завдяки цій підтримці вдалося провести серію фестивалів у Тбілісі, Вільнюсі, Варшаві та Берліні, поєднавши концерти та електронні рейви й залучивши тисячі відвідувачів. Вхід на події здійснювався за донатами, які були передані на підтримку репресованих білоруських митців. Загалом вдалося зібрати близько 4 тисяч євро. Papa Bo підкреслює, що без грантової підтримки такі події практично неможливі: витрати на організацію значно перевищують суму, яку реально зібрати на вході, а комерційний формат для андерґраундної сцени без зіркових хедлайнерів є майже недосяжним. Говорячи про ситуацію всередині Білорусі, музикант зазначає, що за останні роки виросло нове покоління, яке вже не пам’ятає ані культурного центру Korpus, ані багатьох знакових імен попередньої сцени. Це молоді люди, яким у 2020 році було 16–17 років. Вони формують власну культурну реальність майже з нуля і, попри репресивні умови, знаходять способи підтримувати музичне життя в країні.
Водночас становище багатьох митців, які залишаються в Білорусі, залишається вкрай складним. Хтось опинився у в’язниці, хтось змушений повністю відійти від публічної діяльності, а будь-який публічний контакт із відомими активістами в еміграції може створити серйозні ризики. Сам Papa Bo зазначає, що навіть згадка його імені в контексті концертів може становити загрозу для артистів, які живуть у Білорусі.
Напередодні Дня прав людини Papa Bo реалістично оцінює потенціал мистецтва. На його думку, всередині Білорусі музика вже не може безпосередньо змінити ситуацію. Проте вона залишається важливим інструментом за кордоном: для донесення інформації про політичну кризу, об’єднання людей, збору коштів і збереження білоруської культури та ідентичності. Він також наголошує, що білоруська андерґраундна сцена вже достатньо помітна на світовій мапі завдяки таким артистам, як Molchat Doma, Super Besse, Nürnberg, Dlina Volny та іншим. Тому, на його переконання, важливо не замикатися лише на національному контексті, а залишатися частиною глобального культурного простору й цінувати різноманіття досвіду.
Джерело: інтерв’ю Can music influence politics, and did the ‘buzz’ die in Belarus after 2020? In conversation with cultural activist Papa Bo, видання Zerkalo.
Music as an Instrument of Freedom: Cultural Activist Papa Bo on the Belarusian Scene After 2020
Belarusian art manager and musician Aliaksandr Bahdanau, known as Papa Bo, remains one of the key figures of the independent Belarusian music scene. He became widely known in 2020, when he performed DJ sets directly during street protests in Minsk. After his detention and beating, several months in pre-trial detention, forced labour under the so-called “khimiya” regime, the destruction of the Korpus cultural centre and forced emigration, Papa Bo did not abandon his civic engagement. Now based in Warsaw, he is developing the Belarus Outside Sound System (BOSS) project — a series of raves and concerts in exile that turn music into an instrument of “soft power”. According to the musician, these events are not just parties but a way to unite the diaspora, tell the world about the Belarusian crisis and raise funds for political prisoners. Papa Bo stresses that almost all of his activities in exile combine culture with civic commitment. Most BOSS events have been charitable: funds were raised to support political prisoners, and at the beginning of Russia’s full-scale invasion of Ukraine, the organisers cooperated with a Ukrainian foundation to help collect donations for Ukrainian children. A particularly notable example were the large-scale BOSS events held on 26 January 2025 — the day of the Belarusian presidential “elections” — simultaneously in four Polish cities. According to Papa Bo, the aim was to create a safe space for Belarusians abroad, as that day was associated for many with a sense of powerlessness. He describes the core idea of these events as being “not about slogans, but about unity”. The Belarus Outside Sound System project was implemented with the support of the EU4Culture programme of the European Union. This support made it possible to organise festivals in Tbilisi, Vilnius, Warsaw and Berlin, combining concerts and electronic raves and attracting thousands of visitors. Entry was based on donations, which were transferred to support repressed Belarusian artists. In total, around €4,000 was raised. Papa Bo emphasises that without grant support such initiatives are almost impossible: organisational costs far exceed what can realistically be collected at the door, while a commercial format is largely unattainable for an underground scene without star headliners. Speaking about the situation inside Belarus, the musician notes that a new generation has emerged over recent years — young people who no longer remember the Korpus cultural centre or many of the key names of the previous scene. In 2020 they were 16–17 years old. Today they are building their own cultural reality almost from scratch and, despite repressive conditions, continue to find ways to sustain musical life in the country. At the same time, the situation of artists who remain in Belarus remains extremely difficult. Some are imprisoned, others are forced to withdraw completely from public activity, and any public contact with well-known activists in exile can carry serious risks. Papa Bo notes that even mentioning his name in connection with concerts may endanger artists still living in Belarus. Ahead of Human Rights Day, Papa Bo takes a realistic view of the power of art. In his opinion, inside Belarus music can no longer directly change the situation. Abroad, however, it remains an important tool — for conveying information about the political crisis, bringing people together, raising funds and preserving Belarusian culture and identity. He also stresses that the Belarusian underground scene is already visible on the global map thanks to artists such as Molchat Doma, Super Besse, Nürnberg, Dlina Volny and others, and that it is therefore crucial not to limit oneself to a purely national context but to remain part of the global cultural space.
Source: Interview Can music influence politics, and did the ‘buzz’ die in Belarus after 2020? In conversation with cultural activist Papa Bo, Zerkalo.
©
229