© Glen Hansard
В Ірландському музеї сучасного мистецтва в Дубліні відбулося публічне прощання з ірландським музикантом, автором пісень і актором Ґленом Гансардом. Труну встановили в бароковій каплиці музею. Поруч розмістили дві його гітари, а протягом дня там звучала традиційна ірландська музика. Серед тих, хто прийшов попрощатися, були Маркета Ірґлова, Імельда Мей, Ліза О’Нілл, Падді Кейсі та інші представники ірландської музичної сцени. Музикант загинув 29 липня 2026 року у віці 56 років унаслідок аварії на мотоциклі неподалік Дубліна. За кілька годин до трагедії він ще грав традиційну музику в одному з місцевих пабів. Ґлен Гансард народився 21 квітня 1970 року в Баллімуні, робітничому районі на півночі Дубліна. Підлітком він залишив школу й почав виступати просто неба, передусім на Grafton Street. Навіть після міжнародного успіху Гансард не втрачав зв’язку із середовищем, у якому сформувався як музикант: час від часу повертався до вуличних виступів і залишався помітною постаттю музичного життя Дубліна.
Glen Hansard
У 1990 році він заснував гурт The Frames, який згодом став одним із найвідоміших ірландських рок-гуртів свого покоління. Альбом For the Birds увійшов до десятки найпопулярніших релізів в Ірландії, а Burn the Maps очолив національний чарт. Гансард також знявся у фільмі Алана Паркера The Commitments 1991 року, де зіграв гітариста Аутспана Фостера. Проте справжній міжнародний прорив у його кар’єрі стався після виходу камерної музичної драми Джона Карні Once. У стрічці Гансард і чеська музикантка Маркета Ірґлова зіграли двох людей, яких зближує музика на вулицях Дубліна. Їхня композиція Falling Slowly у 2008 році отримала премію «Оскар» за найкращу оригінальну пісню. Згодом Once перетворився на успішний сценічний мюзикл, який здобув вісім премій Tony. Від початку 2010-х років Гансард регулярно долучався до різдвяних вуличних концертів у центрі Дубліна, під час яких музиканти збирали кошти на підтримку людей без житла. У 2016 році він також підтримав кампанію Apollo House — протестну ініціативу, що привернула увагу до проблеми бездомності та житлової кризи в Ірландії.
Glen Hansard
Колишній президент Ірландії Майкл Д. Гіґґінс назвав Гансарда «трубадуром» і окремо відзначив його здатність поєднувати музику, оповідь і громадянську позицію. Після загибелі Гансарда слова пам’яті лунали далеко за межами Ірландії. Брюс Спрінгстін згадував його як великого музиканта, друга і надзвичайно щедру людину. Вікторія Мері Кларк, вдова Шейна МакҐована, назвала Гансарда природженим музикантом і винятковим співаком. Ірландський радіоведучий і музичний оглядач Дейв Феннінг зарахував його до найкращих авторів пісень, яких дала Ірландія. The Guardian у некролозі назвав Гансарда одним із музичних героїв Дубліна — виконавцем, який пройшов шлях від вуличних концертів до міжнародного успіху, але так і не втратив зв’язку зі своїм містом.
Dublin bids farewell to Glen Hansard as thousands pay tribute to the musician
A public farewell for Irish musician, songwriter and actor Glen Hansard was held at the Irish Museum of Modern Art in Dublin. His coffin was placed in the museum’s Baroque chapel, alongside two of his guitars, while traditional Irish music was performed throughout the day. Among those who came to pay their respects were Markéta Irglová, Imelda May, Lisa O’Neill, Paddy Casey and other figures from Ireland’s music scene. Hansard died on 29 July 2026, aged 56, following a motorcycle accident near Dublin. Just hours before his death, he had been playing traditional music in a local pub.
Glen Hansard was born on 21 April 1970 in Ballymun, a working-class district in north Dublin. He left school as a teenager and began performing on the streets, most notably on Grafton Street. Even after achieving international success, Hansard remained closely connected to the world in which he had first developed as a musician, occasionally returning to busking and continuing to play a visible role in Dublin’s musical life. In 1990, he founded The Frames, which went on to become one of the best-known Irish rock bands of its generation. The album For the Birds reached the Irish top ten, while Burn the Maps topped the national chart.
Hansard also appeared in Alan Parker’s 1991 film The Commitments, playing guitarist Outspan Foster. His major international breakthrough, however, came with John Carney’s intimate musical drama Once. In the film, Hansard and Czech musician Markéta Irglová played two people brought together by music on the streets of Dublin. Their song Falling Slowly won the Academy Award for Best Original Song in 2008. Once was later adapted into a successful stage musical, which went on to win eight Tony Awards.
From the early 2010s onwards, Hansard regularly took part in Christmas busking sessions in central Dublin, raising money to support people experiencing homelessness. In 2016, he also backed the Apollo House campaign, a protest initiative that drew attention to homelessness and Ireland’s housing crisis. Former Irish president Michael D. Higgins described Hansard as a “troubadour”, highlighting his ability to bring together music, storytelling and social engagement. Tributes following Hansard’s death came from well beyond Ireland. Bruce Springsteen remembered him as a great musician, a friend and an exceptionally generous man. Victoria Mary Clarke, the widow of Shane MacGowan, described Hansard as a natural musician and an extraordinary singer. Irish broadcaster and music critic Dave Fanning ranked him among the finest songwriters Ireland had produced. In its obituary, The Guardian described Hansard as one of Dublin’s musical heroes — a performer who rose from busking on the city’s streets to international success without ever losing his connection to the place that shaped him.
75