©
Міжнародні порівняння витрат на культуру завжди потребують застереження: статистичні служби різних країн використовують неоднакові категорії. У ЄС це може бути culture, sport and recreation (культура, спорт і дозвілля), у США — entertainment (розваги) або recreation (дозвілля та рекреація), у Канаді — recreation, education and reading (дозвілля, освіта та читання). Тому наведені нижче цифри не слід читати як рейтинг того, яка країна «витрачає більше саме на мистецтво». Вони радше показують, яке місце культура, дозвілля й рекреація посідають у бюджетах домогосподарств і наскільки доступ до культурного життя залежить від доходу, цін та державної підтримки.
У Люксембурзі видання Luxemburger Wort спробувало відповісти на це питання максимально практично. Для умовного місяця, що включає похід до театру, концерт, музей і кіно, журналісти розрахували витрати для трьох типів домогосподарств. Для однієї дорослої людини такий набір коштував би €105,80, для 23-річного студента — €93,80, а для сім’ї з двома дітьми — €383,40. Цей матеріал був також опублікований англійською Luxembourg Times. Важливо, що йдеться не про офіційну статистику витрат населення, а про редакційний модельний кошик; у ньому не враховані транспорт, паркування, харчування та інші супутні витрати.
У Великій Британії Office for National Statistics повідомляє, що у фінансовому році 2024/25 середнє домогосподарство витрачало загалом £676,60 на тиждень. Реальні витрати в категорії recreation and culture збільшилися приблизно на £6,70 на тиждень, або на 9% за рік. Ці дані походять із Living Costs and Food Survey, основного британського обстеження сімейних бюджетів. Окреме дослідження Department for Culture, Media and Sport — Participation Survey 2024/25 — показує високий рівень взаємодії населення з культурою: 54% дорослих в Англії відвідували кіно, 41% — музей або галерею, а 91% повідомили про ту чи іншу форму engagement with the arts. Останній показник є широким: він включає не лише фізичне відвідування культурних установ, а й, наприклад, читання чи цифрові форми взаємодії з мистецтвом. ONS водночас фіксує суттєвий розрив у загальних витратах: найбагатша п’ята частина британських домогосподарств витрачає приблизно у 2,7 раза більше, ніж найбідніша. Це означає, що зростання культурного споживання відбувається на тлі помітної економічної нерівності.
Tours and talks | British Museum
У континентальній Європі зіставні дані Eurostat за 2024 рік показують, що категорія culture, sport and recreation становила приблизно 9,6% споживчих витрат домогосподарств у Німеччині, 7,0% у Франції та 5,9% в Італії, при середньому показнику ЄС близько 7,5%. Ці частки є корисними для порівняння всередині Євросоюзу, оскільки формуються за гармонізованою методологією, однак і вони охоплюють значно ширшу сферу, ніж лише театри, музеї чи концерти.
Франція демонструє іншу модель культурного споживання. Частка приватних витрат у широкій категорії culture, sport and recreation нижча, ніж у Німеччині, але рівень фактичної культурної участі залишається високим. За результатами Baromètre du Crédoc, проведеного для Міністерства культури Франції, у 2024 році близько шести з десяти французів відвідували кінотеатр, близько половини — театральну, музичну або іншу живу виставу, а приблизно дві третини — історичну пам’ятку. Водночас французькі територіальні органи влади витратили на культуру близько €10 млрд, або приблизно €146 на одного жителя. Це важливий контекст: високий рівень культурної участі у Франції підтримується не лише приватними витратами, а й масштабним публічним фінансуванням.
У Німеччині національна статистична служба Destatis дає цьому показнику грошовий вимір. За її даними, у 2024 році середнє домогосподарство витрачало близько €309 на місяць на Freizeit, Sport und Kultur — дозвілля, спорт і культуру, або приблизно 9,5% усіх споживчих витрат. Різниця між 9,5% у Destatis і 9,6% у Eurostat не є суперечністю: це окремі статистичні продукти з дещо різною методологією й базою розрахунку.
В Італії частка витрат на culture, sport and recreation у 2024 році становила близько 5,9%, тобто була нижчою, ніж у Німеччині та Франції. Сам по собі цей показник не дозволяє робити висновок про слабший інтерес італійців до культури. Коректніше розглядати його в контексті істотних територіальних та доходних відмінностей. ISTAT фіксує великий розрив у загальних споживчих витратах між північними і південними регіонами країни. Тому нижча частка витрат на дозвілля може бути пов’язана не лише з культурними уподобаннями, а й зі структурою сімейних бюджетів і більшим тиском базових витрат у частині регіонів.
В Австралії категорія recreation and culture у 2024 році становила близько 10,3% кінцевих споживчих витрат домогосподарств, за даними Australian Bureau of Statistics. Для порівняння, у 1964 році її частка становила приблизно 9%. Це довгострокове зростання свідчить про те, що дозвілля та культурне споживання займають помітне місце в австралійській моделі споживання. Окремі дослідження культурної участі показують водночас і обмеження. ABS встановив, що у 2021/22 роках 64% дорослих відвідали хоча б один культурний заклад або подію, хоча цей період ще був суттєво впливовим пандемійними обмеженнями. Дослідження National Arts Participation Survey 2022 від Creative Australia показало, що 68% австралійців відвідували живі культурні або мистецькі події, а 49% хотіли б робити це частіше. Серед головних перешкод респонденти називали вартість і місце проведення, що особливо важливо для країни з великими відстанями між основними культурними центрами.
У Сполучених Штатах дані слід читати ще обережніше, оскільки американська статистика використовує ширші категорії. За результатами Consumer Expenditure Surveys 2024 Бюро трудової статистики США, середня consumer unit — сім’я, фінансово самостійна особа або група людей, які спільно покривають основні витрати, — витратила $3 609 на entertainment за рік, порівняно з $3 635 у 2023-му. Це становило приблизно 4,6% усіх споживчих витрат. Окремо середні витрати на reading становили $125. Загальні середні річні витрати однієї consumer unit досягли $78 535. Категорія entertainment значно ширша за культуру і включає, поряд із культурними подіями, спортивні заходи, обладнання, хобі та інші форми дозвілля.
Інша американська статистика — Personal Consumption Expenditures Бюро економічного аналізу — показує масштаб усього ринку. Сукупні витрати населення США за функцією recreation зросли приблизно з $1,87 трлн у 2024 році до $1,98 трлн у 2025-му. Витрати лише на recreation services збільшилися приблизно з $777 млрд до $819 млрд. Проте в реальному вимірі, очищеному від інфляції, приріст був значно меншим — приблизно з $616,7 млрд до $626,7 млрд у цінах 2017 року. Отже, частина номінального збільшення витрат була пов’язана із зростанням цін, а не лише зі збільшенням обсягу споживання.
У Канаді останнє повне Survey of Household Spending, для якого оприлюднені середні суми витрат домогосподарств, стосується 2023 року. За даними Statistics Canada, середнє домогосподарство витратило C$5 231 на recreation, що на 23,9% більше, ніж у 2021 році. Суттєве зростання частково було наслідком постпандемійного відновлення — повернення витрат на рекреаційні послуги, подорожі, кіно, живі заходи й інші форми дозвілля. Для 2024–2025 років Statistics Canada вже має новіші дані про структуру споживчого кошика, але вони не є прямим продовженням Survey of Household Spending у доларах на одне домогосподарство. У структурі Consumer Price Index basket категорія recreation, education and reading мала вагу приблизно 10,12% у 2024 році та 9,81% у 2025-му. Скорочення частки не означає автоматичного падіння витрат у грошовому вимірі: воно показує, що інші категорії споживання збільшували свою вагу швидше.
У сукупності ці дані не утворюють простого рейтингу країн. Німеччина й Австралія мають високу частку широких витрат на культуру, спорт і дозвілля. Франція поєднує помірнішу частку приватних витрат із високою відвідуваністю та значним публічним фінансуванням. Велика Британія демонструє зростання витрат на recreation and culture, але водночас — значний розрив у можливостях між різними доходними групами. Італійські показники слід читати з урахуванням сильних регіональних відмінностей. У США й Канаді культура статистично включена до ширших категорій entertainment і recreation, тому пряме порівняння з європейськими показниками було б некоректним.
Найнадійніший висновок полягає не в тому, яка країна «витрачає на культуру найбільше», а в іншому: культурна участь майже всюди залежить від співвідношення доходів, цін, державної підтримки та доступності інфраструктури. Високі приватні витрати можуть бути ознакою активного культурного життя, але так само можуть відображати високу вартість участі. Натомість нижча частка сімейного бюджету не обов’язково означає слабший культурний попит — у країнах із сильним державним або муніципальним фінансуванням значну частину реальної вартості культурних послуг бере на себе публічний сектор.
151