©
У кінотеатрах Великої Британії та Ірландії розпочався показ документального фільму «The Last Journey», який уже став несподіваним культурним явищем у Швеції. Це щемлива, подекуди кумедна розповідь про спробу повернути до життя батька, який втратив інтерес до світу після виходу на пенсію. Телеведучий Філіп Гаммар разом зі своїм другом і колегою Фредріком Вікінгссоном вирушає в дорогу з 80-річним батьком Ларсом. Той колись викладав французьку, але тепер більшість часу проводить у самотності, поступово згасаючи. Син хоче нагадати йому, що життя все ще має сенс. Подорож веде до Франції, у місця, де родина відпочивала в дитинстві Філіпа. Символічно, що авто для мандрівки — старенький Renault 4, такий самий, яким їздили колись. Поступово батько починає оживати — повертається інтерес, з’являються іскорки старої харизми. Кінокритики у Швеції називають стрічку важливою подією року. Андерс Хольм з Dagens Nyheter зазначає: «Це фільм не про ностальгію, а про відповідальність і силу родинних зв’язків. Гаммар відкритий перед камерою до болю — і цим вражає». Програмний директор Ґетеборзького кінофестивалю Карл Йоханссон додає: «Цей фільм — приклад щирого й сучасного документального мистецтва. Його дивляться не лише у великих містах, а й у малих громадах — що рідко буває з нон-фікшн проєктами». Фільм уже демонструється в європейських кінотеатрах, а восени очікується й українська прем’єра. «Остання подорож» — це не просто маршрут із півночі Європи до півдня Франції. Це мандрівка до власного серця, до пам’яті й до сенсу буття. І це кіно, що залишає по собі відчуття ніжної сили.
“The Last Journey”: A Touching Swedish Documentary Captivates European Audiences
The documentary film The Last Journey has premiered in cinemas across the UK and Ireland, already emerging as an unexpected cultural phenomenon in Sweden. This heartfelt, at times humorous story follows a son’s attempt to revive his elderly father’s will to live after retirement. Swedish TV host Filip Hammar, accompanied by his friend and longtime collaborator Fredrik Wikingsson, embarks on a road trip with his 80-year-old father, Lars. Once a passionate French teacher, Lars now spends most of his days in solitude, growing increasingly withdrawn. Determined to remind him that life is still worth living, Filip takes him on a journey to the south of France—specifically to the places where the family spent summer holidays during Filip’s childhood. Symbolically, the journey takes place in a vintage Renault 4, the same model the family once owned. Gradually, Lars begins to reawaken: his curiosity returns, and flickers of his old charisma reappear. Swedish film critics have praised the documentary as one of the most significant cinematic events of the year. Anders Holm of Dagens Nyheter wrote: “This is not a film about nostalgia, but about responsibility and the strength of familial bonds. Hammar is unflinchingly open before the camera, and that honesty is deeply moving.” Carl Johansson, programme director of the Gothenburg Film Festival, added: “The film exemplifies sincere and contemporary documentary art. It resonates not only in major cities but also in small communities—something rarely achieved by non-fiction projects.” Now screening across European cinemas, The Last Journey is expected to premiere in Ukraine this autumn. But this isn’t just a physical route from northern Europe to the south of France. It is a journey inward—to memory, to meaning, and to the heart itself. It is a film that lingers with a quiet, tender power.
672