©
У Брюсселі Balsamine Théâtre вдруге перетворився на майданчик для соціально залученого мистецтва: фестиваль Boutures зібрав митців, дослідників та глядачів навколо тем ментального здоров’я, гендерної рівності та системної нерівності. Ідея фестивалю полягає у створенні відкритого, міждисциплінарного простору для голосів, які рідко лунають у мейнстримному культурному полі. Boutures (франц. - паростки) — це платформа для роздумів, емоцій і дій, де мистецтво не відокремлюється від соціального досвіду, а виростає з нього. Куратори прагнули показати, що мистецтво може бути не лише дзеркалом суспільства, а й інструментом його трансформації. Цьогорічну програму курувала платформа Xeno-, заснована брюссельськими митцями Ішраф Насрі та Мелані Педуцці. Вона об’єднує художників, які працюють поза межами домінантного культурного дискурсу: зокрема жінок, небінарних, квір і расово маргіналізованих творців. За словами організаторів, завданням було створити простір, де досвід стає мистецтвом, а мистецтво — інструментом свідчення. Одним із центральних акцентів стала зустріч із історикинею Франсуазою Верже, яка говорила про контроль держави над тілами расово маргіналізованих жінок. Велике враження на аудиторію справив виступ поета Селіма-А Аталла Шеттауі, а також перформанс літературного масажу від Жулі Ломб та Раїсси Йовалі. Широкий резонанс викликав і документальний фільм Ex Utero, що досліджує феномен акушерського насильства — тема, яка часто замовчується навіть у прогресивних країнах. Фестиваль отримав активне висвітлення в культурних оглядах бельгійських видань та жвавий відгук у молодіжному середовищі . Критики назвали Boutures рідкісним прикладом того, як сучасний перформанс вміє слухати час і відповідати на нього не гаслами, а емпатією.
"Literary Massage" and Other Performances at Boutures
In Brussels, the Balsamine Théâtre once again transformed into a space for socially engaged art as the Boutures Festival brought together artists, researchers, and audiences around the themes of mental health, gender equality, and systemic inequality. The idea behind the festival is to create an open, interdisciplinary space for voices rarely heard in the mainstream cultural field. Boutures (French for “cuttings” or “sprouts”) is a platform for reflection, emotion, and action, where art is not separated from social experience but grows out of it. The curators aimed to show that art can serve not only as a mirror of society but also as a tool for its transformation. This year’s program was curated by the Xeno- platform, founded by Brussels-based artists Ichraf Nasri and Mélanie Peduzzi. It brings together creators working outside dominant cultural narratives — in particular women, non-binary, queer, and racially marginalised voices. According to the organisers, the goal was to create “a space where lived experience becomes art, and art becomes a tool of testimony.” One of the festival’s key highlights was a talk by historian Françoise Vergès on state control over the bodies of racially marginalised women. The audience was deeply moved by a performance by poet Selim-a Atallah Chettaoui, as well as a “literary massage” presented by Julie Lombe and Raïssa Yowali. Another powerful moment came with the screening of Ex Utero, a documentary exploring the issue of obstetric violence — a topic often silenced, even in progressive countries. The festival received wide coverage in Belgian cultural media and sparked active engagement among young audiences, particularly on platforms like Instagram and TikTok. Critics described Boutures as “a rare example of how contemporary performance art can listen to its time — and respond not with slogans, but with empathy.
472