©
Навіть у межах ЄС статистичні служби не завжди рахують витрати на культуру за однаковою методикою. У гармонізованій класифікації COICOP є широка категорія recreation, sport and culture — дозвілля, спорт і культура. Але національна статистика може групувати ці витрати інакше.
Польща, наприклад, окремо показує витрати на культурні товари та послуги. У Болгарії до відповідної категорії входить ще й освіта. Чехія та Словаччина об'єднують культуру з рекреацією і спортом. Для Румунії нижче використано інший показник — вагу категорії recreation, sport and culture у гармонізованому індексі споживчих цін. Це не те саме, що фактичні витрати домогосподарств. Українські дані, своєю чергою, стосуються 2021 року, тобто періоду до повномасштабної війни. Тому ці цифри не варто читати як рейтинг: яка країна «більше любить культуру», а яка «менше». Вони радше показують, яке місце культурне споживання займає в сімейному бюджеті і скільки простору для нього залишається після витрат на їжу, житло, транспорт та інші базові потреби.
Польща
Польська статистика дає змогу досить точно побачити, скільки домогосподарства витрачають саме на культуру, а не на дозвілля загалом. У 2024 році середні річні витрати на культурні товари та послуги становили €111,88 на одну особу в домогосподарстві. Роком раніше це було близько €87,08, вихідні дані Statistics Poland. Цікавіше подивитися, на що саме йшли ці гроші. Найбільша частка — близько 28% — припадала на радіо- та телевізійні платежі. Ще 24% становили витрати на участь у культурних і рекреаційних заходах. Близько 12% припадало на аудіо- та відеотехніку, 9% — на квитки до культурних установ, 5% — на книжки і 4% — на газети та періодику. Тобто звичне уявлення про «витрати на культуру» — квитки до театру, музею чи на концерт — охоплює лише частину реального культурного бюджету. Значну його частину становлять медіа, книжки, техніка та інші способи споживання культурного контенту. За рівнем цін Польща залишається однією з відносно доступних країн ЄС: у 2024 році споживчі ціни тут становили близько 72% від середнього рівня Євросоюзу.
Чехія
Чеська статистика працює з ширшою категорією recreation, sport and culture. Тому її показники не можна напряму порівнювати з польськими 2,1%: у Чехії йдеться не лише про культуру. У 2024 році середні споживчі витрати становили €8 462 на одну особу на рік. На дозвілля, спорт і культуру припадало €753, або приблизно 8,9% усіх споживчих витрат. У домогосподарствах найманих працівників витрати на цю категорію були вищими — близько €800 на особу на рік. У домогосподарствах пенсіонерів — близько €551. Ця різниця показує, наскільки сильно структура культурного споживання залежить від життєвого етапу та фінансових можливостей. Для одних домогосподарств витрати на відпочинок і культуру є звичною частиною бюджету, для інших вони легше скорочуються, коли зростають витрати на необхідне. До того ж сама категорія досить широка. Вона охоплює спортивні товари, рекреаційні послуги, хобі, товари для відпочинку та інші види дозвілля. Тому 8,9% не варто сприймати як частку бюджету, яку чехи витрачають на театри, музеї, книжки чи концерти.
Словаччина
У Словаччині картина подібна. У 2024 році на recreation and culture припадало близько 7,2% споживчих витрат домогосподарств. Більше грошей ішло на житло та енергію, а також на продукти харчування. Дані за 2025 рік уже представлені в оновленій структурі COICOP. Середній член словацького домогосподарства витрачав €25,70 на місяць на recreation, sport and culture. У перерахунку на рік це близько €308. Для порівняння, на продукти харчування та безалкогольні напої припадало близько €112 на місяць, на житло й енергію — майже €93, а на транспорт — €46,40. Якщо зіставити €25,70 із середніми споживчими витратами в €444,30 на місяць, отримаємо близько 5,8%. Але цей показник не варто механічно порівнювати з 7,2% за 2024 рік: між публікаціями змінилася структура статистичної класифікації. Словацький випадок добре ілюструє загальну проблему такого порівняння. Культура в бюджеті є, але поруч із нею стоять витрати, від яких значно важче відмовитися. Саме тому частка культурного споживання залежить не тільки від інтересу до мистецтва, а й від того, скільки коштів залишається після оплати повсякденного життя.
Румунія
У Румунії цікаво подивитися не стільки на абсолютну суму культурних витрат, скільки на співвідношення цін і доходів. У 2024 році загальний рівень споживчих цін у країні становив близько 64% від середнього рівня ЄС. Це один із найнижчих показників у Союзі: нижчим був лише рівень у Болгарії. Водночас саме Румунія мала найвищу середньорічну інфляцію в ЄС — 5,8% у 2024 році. Ще один орієнтир дає структура HICP. У 2025 році категорія recreation, sport and culture мала вагу 37,91 проміле, тобто близько 3,8%, у румунському споживчому кошику. Однак тут важливо не змішувати різні типи статистики. 3,8% — це вага категорії в кошику, який використовується для вимірювання інфляції, а не частка доходу, яку середня румунська сім'я фактично витрачає на культуру та дозвілля. Румунський приклад добре показує, чому порівнювати країни лише за рівнем цін недостатньо. Те, що квиток, книжка чи культурна послуга коштує дешевше в абсолютному вираженні, ще не означає, що вона дешевша для місцевого споживача.
Болгарія
У Болгарії статистична картина ще ширша. Національна статистика об'єднує recreation, culture and education — дозвілля, культуру та освіту. У 2024 році на цю категорію припадало в середньому €398,81 на одну особу на рік, або 6,7% усіх витрат домогосподарств. Вихідний показник — 780 левів — переведено в євро за фіксованим курсом €1 = 1,95583 лева. У 2025 році витрати зросли до €419,06 на особу, а їхня частка в загальному бюджеті, навпаки, знизилася до 6,5%. Вихідний показник становив 820 левів. Це важливий момент: номінальне зростання витрат ще не означає, що певна категорія стала важливішою для домогосподарств. Якщо одночасно швидше зростають витрати на їжу, житло чи транспорт, частка культури в бюджеті може навіть скорочуватися. Болгарія залишається країною з найнижчим рівнем споживчих цін у ЄС. У 2024 році він становив близько 60% від середнього рівня Євросоюзу. Але й тут низький рівень цін потрібно розглядати разом із доходами населення та реальною купівельною спроможністю.
Україна
Для України порівняння має особливе обмеження: останні повні дані, які можна відносно коректно зіставляти з наведеними вище показниками, стосуються 2021 року. Тоді сукупні витрати одного домогосподарства становили в середньому 11 243,4 гривні на місяць, або близько €348 за середньорічним курсом. На «відпочинок і культуру» припадало 1,7% сукупних витрат. Між містом і селом різниця була суттєвою. У міських домогосподарствах на відпочинок і культуру припадало 2,0% витрат, у сільських — лише 0,8%. Якщо рахувати тільки грошові витрати, показники становили відповідно 2,1% та 0,9%.
При цьому майже 45,9% сукупних витрат українських домогосподарств ішло на продукти харчування та безалкогольні напої. Ще понад 15% — на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива. Ці цифри багато в чому пояснюють місце культури в бюджеті. Коли майже половина витрат припадає на їжу, а значна частина решти — на житло й енергію, культурне споживання опиняється серед статей, які найпростіше скоротити. Водночас переносити показник 1,7% на сучасну Україну було б неправильно. Після початку повномасштабної війни змінилися доходи населення, структура витрат, географія проживання, доступ до культурних інституцій і сама модель культурного життя. Тому дані 2021 року сьогодні варто сприймати передусім як точку відліку.
Загалом, високі приватні витрати можуть свідчити про активне культурне життя. Але вони можуть означати й те, що участь у ньому просто дорого коштує. Низькі витрати, своєю чергою, не обов'язково означають низький інтерес до культури: доступ можуть забезпечувати безкоштовні бібліотеки, субсидовані музеї, муніципальні культурні центри, фестивалі та інші публічні програми. Для Центральної та Східної Європи це особливо важливе уточнення. Тут питання не лише в тому, скільки сім'ї готові витратити на культуру. Значно цікавіше інше: скільки культури вони можуть собі дозволити після того, як оплачено все необхідне.
67