©
На картині зображено люльку для куріння, під якою рукописно виведено напис "Це не люлька" (фр. Ceci n'est pas une pipe). Напис здається суперечливим, але фактично правильний. Картина із зображенням люльки - це не сама люлька, а її образ. Магрітт (1898-1967) пояснював свій задум так: "Ця знаменита люлька. Як люди дорікали мені нею! І все ж, ви можете набити її тютюном? Ні, адже це всього лише зображення, чи не так? Тож якби я написав під картиною "Це люлька", я б збрехав!" Таким чином, бельгійський сюрреаліст проілюстрував концепцію "сприйняття завжди стоїть між реальністю і нами" (цій картині та колу суміжних питань присвячена робота Мішеля Фуко "Це не люлька").
Магрітт справив значний вплив на художників другої половини XX століття, головним чином, на концептуалістів і представників поп-арту. Сам Магрітт відхрещувався від титулу "батька поп-арту", називаючи цей стиль черговим "нескінченно менш зухвалим" варіантом дадаїзму. Він називав цей напрямок "не надто серйозним, і, можливо, не мистецтвом зовсім", позначаючи його місце у світі моди та вуличної реклами.
©
Музей Магрітта у Брюселі
421