©
1 квітня Кіпр вшановує річницю початку національно-визвольної боротьби 1955 року, коли Національна організація кіпрських борців (EOKA) розпочала збройний опір проти британського колоніального правління. Основною метою руху було припинення британської адміністрації та об’єднання острова з Грецією. Кіпр перебував під британським контролем з 1878 року і офіційно став колонією у 1925 році. Після Другої світової війни прагнення до самовизначення посилилися, що призвело до референдуму 1950 року, на якому 95,7% населення підтримало союз з Грецією. Однак ці вимоги були відхилені британською адміністрацією, що спричинило перехід до збройного спротиву. Боротьба, очолювана Георгіосом Грівасом-Дігенісом, базувалася на партизанській тактиці. Попри репресії, арешти та страти, кіпріоти продовжували опір. Конфлікт завершився підписанням Лондонських і Цюрихських угод 1959 року, які привели до незалежності Кіпру 16 серпня 1960 року. Хоча угоди не передбачали об’єднання з Грецією, здобуття суверенітету стало ключовою подією в історії острова. Однак напруженість між громадами Кіпру зберігалася, що у 1974 році призвело до поділу острова, коли Туреччина ввела війська на північну частину острова у відповідь на державний переворот, організований прихильниками об’єднання Кіпру з Грецією. Турецька військова операція, названа Анкарою "миротворчою", призвела до окупації 37% території острова. У 1983 році самопроголошена "Турецька Республіка Північного Кіпру" (ТРПК) оголосила незалежність, яку офіційно визнає лише Туреччина. На острові діє буферна зона, контрольована миротворчими силами ООН (UNFICYP), яка розділяє окуповану північну частину та міжнародно визнану Республіку Кіпр, що є членом ЄС. Попри відкриття пунктів пропуску у 2003 році, політичні переговори щодо об'єднання залишаються безрезультатними. Попри дипломатичні зусилля, зокрема переговори в Женеві (2017) та Берліні (2019), врегулювання залишається невизначеним. У 2021 році влада ТРПК заявила про підтримку концепції "двох держав", що ще більше ускладнило можливість об’єднання. Кіпр залишається одним із найдовше розділених територіальних конфліктів у світі, а його майбутнє залишається предметом міжнародних дискусій.
Cyprus Marks Anniversary of Liberation Struggle
On April 1st, Cyprus commemorates the anniversary of the 1955 national liberation struggle, when the National Organisation of Cypriot Fighters (EOKA) launched an armed resistance against British colonial rule. The movement's primary goal was to end British administration and unite the island with Greece. Cyprus had been under British control since 1878 and was officially declared a colony in 1925. After World War II, demands for self-determination intensified, culminating in a 1950 referendum in which 95.7% of the population voted in favour of union with Greece. However, the British administration rejected these demands, prompting the transition to armed resistance. The struggle, led by Georgios Grivas-Digenis, was based on guerrilla tactics. Despite crackdowns, arrests, and executions, Cypriots continued their fight. The conflict ended with the signing of the London and Zurich Agreements in 1959, leading to Cyprus gaining independence on August 16, 1960. Although the agreements did not allow for union with Greece, securing sovereignty was a landmark moment in the island’s history. However, tensions between Cyprus’s communities persisted, culminating in the island’s division in 1974. In response to a coup orchestrated by supporters of unification with Greece, Turkey launched a military intervention, which Ankara termed a "peace operation." This resulted in the occupation of 37% of the island's territory. In 1983, the self-declared "Turkish Republic of Northern Cyprus" (TRNC) proclaimed independence, a status recognised only by Turkey. Today, a UN-controlled buffer zone (UNFICYP) separates the occupied north from the internationally recognised Republic of Cyprus, an EU member state. Despite the opening of border crossings in 2003, political negotiations on reunification remain deadlocked. Despite diplomatic efforts, including talks in Geneva (2017) and Berlin (2019), a resolution remains elusive. In 2021, TRNC authorities reaffirmed their support for a "two-state solution," further complicating prospects for reunification. Cyprus remains one of the world’s longest-standing territorial conflicts, with its future continuing to be a subject of international debate.
161