© Facebook Ukrainian Institute - Український інститут
У паризькій Cinémathèque française триває масштабна ретроспектива, присвячена Олександру Довженко — одній із ключових постатей українського та європейського кінематографа ХХ століття. Проект відкрився інавгураційним фільмом-концертом навколо стрічки «Земля», який супроводжував живий виступ культового українського гурту ДахаБраха. Вечори в Кіноматеці перетворюються на глибоку емоційну подорож крізь українські ландшафти й смисли: поетика кадру, ритм природи та візіонерська мова Довженка формують досвід, що виходить за межі традиційного кіноперегляду. «Земля» постає не лише як класика німого кіно, а як фільм повернення — до відповідальності за власну історію, за простір, у якому можливі гідність і витривалість навіть у часи випробувань. Ретроспектива триватиме до 30 січня й охоплює покази фільмів, публічні лекції та ще один фільм-концерт. У центрі програми — Довженко як перша велика постать українського кіно, лірик і новатор, чия українська трилогія «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929) та «Земля» (1930) осмислює природу, життя і смерть, людину та її нерозривний зв’язок із землею. Поряд із ними представлені й пізніші роботи режисера. «Іван» (1932). який розповідає про індустріалізацію та глибоку трансформацію суспільства в умовах жорсткого ідеологічного тиску. «Аероград» (1935), що поєднує елементи утопії, героїчного епосу та політичної алегорії та «Щорс» (1939) — історико-біографічна стрічка, створена на замовлення радянської влади, але з характерною для Довженка образною мовою. Попри цензуру, переслідування й фактичну заборону знімати, Довженко залишив по собі унікальну кіномову. Як зауважував французький кінокритик Бартелемі Аменґуаль, режисер не відтворював реальність буквально, а промовляв її, повертаючи кіно до епічної, майже літературної традиції. Ретроспектива відбувається в межах програми «Подорож в Україну» — Українського сезону у Франції (01.12.2025– 31.03.2026) — і стає черговим свідченням того, що українська культура дедалі виразніше утверджується в європейському культурному просторі як повноцінна та самодостатня традиція.
Culture as a Weapon of Memory: Dovzhenko in the Programme of the Ukrainian Seasons in France
A major retrospective dedicated to Oleksandr Dovzhenko—one of the central figures of Ukrainian and European cinema of the twentieth century—is currently under way at the Cinémathèque française in Paris. The project opened with an inaugural film-concert built around Earth, accompanied by a live performance from the iconic Ukrainian band DakhaBrakha. Evenings at the Cinémathèque unfold as a deeply emotional journey through Ukrainian landscapes and meanings. The poetic power of the images, the rhythm of nature and Dovzhenko’s visionary cinematic language create an experience that goes far beyond conventional film viewing. Earth emerges not only as a classic of silent cinema, but as a film of return—to responsibility for one’s own history, and to a space in which dignity and resilience remain possible even in times of profound trial. Running until 30 January, the retrospective brings together film screenings, public lectures and a further film-concert. At its core stands Dovzhenko as the first great figure of Ukrainian cinema: a lyricist and innovator whose Ukrainian trilogy—Zvenyhora (1928), Arsenal (1929) and Earth (1930)—reflects on nature, life and death, and on the inseparable bond between humanity and the land. The programme also features the director’s later works. Ivan (1932) explores industrialisation and the deep transformation of society under conditions of intense ideological pressure. Aerograd (1935) combines elements of utopia, heroic epic and political allegory, while Shchors (1939) is a historical biographical film produced on commission from the Soviet authorities, yet marked by Dovzhenko’s distinctive visual language. Despite censorship, persecution and an effective ban on filmmaking, Dovzhenko left behind a unique cinematic voice. As the French film critic Barthélemy Amengual observed, he did not reproduce reality literally but gave it speech, restoring cinema to an epic, almost literary tradition. The retrospective forms part of Voyage to Ukraine—the Ukrainian Season in France (1 December 2025–31 March 2026)—and stands as further evidence that Ukrainian culture is increasingly asserting itself within the European cultural space as a fully fledged and self-sufficient tradition.
©
4