Як стверджує директор Buchmesse Юрґен Боос, 77-й Франкфуртський книжковий ярмарок присвячений об’єднанню людей. Понад 200 тисяч професіоналів з усього світу, близько 80 тисяч нових видань, понад 7 тисяч журналістів, стенди й майданчики більш як ста країн, десятки великих і малих сцен для дискусій. Центральна сцена у холі 4 як головне місце для публічних дебатів, зокрема у рамках культурно-політичної програми «Франкфурт кличе». Партнерство із PEN International, Європейською та Міжнародною федерацією книгопродавців, Amnesty International та десятками інших організацій. Кожного разу масштаби вражають, і я згадую слова менеджерки міжнародних проєктів ФКЯ Нікі Терон: «На Франкфурті найважливіше — зручне взуття». На думку Юрґена Бооса, у турбулентні часи ФКЯ має стати майданчиком для дебатів і водночас — фестивалем захопливих історій. Головні цінності лишаються незмінними: свобода слова, розмаїття, демократія. В інтерв’ю профільному виданню «Publishing Perspectives» Юрґен сказав: «Ми тут, щоб запропонувати платформу, де представники міжнародної видавничої індустрії можуть вести бізнес, обмінюватися ідеями та обговорювати їх у мирі та безпеці в часи геополітичних конфліктів та напруженої ситуації у світі». Боос визнав, що коли у події беруть участь видавці з понад ста країн, розбіжності неминучі, тож місія ярмарку — не нав’язати конкретне бачення, а надати майданчик для діалогу. Серед важливих тем Боос називає дискусії про книготоргівлю у часи війни, цензуру у сучасному книговиданні, а також про роль жінок у видавничій справі. Окрему увагу привертає розмова про права людини, у якій взяли участь філіппіно-американська журналістка, лауреатка Нобелівської премії миру Марія Ресса та колишній Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ. Також уже не вперше видавці обговорювали загроженість демократії і виклики, пов’язані зі штучним інтелектом. На відкритті Buchmesse виступили співачка Розі Сула та хоровий колектив «Madrigal Singers» — Філіппіни як почесний гість ярмарку привезли своїх найцікавіших артистів. Очільниця Німецької асоціації видавців та книготорговців Карін Шмідт-Фрідеріхс у промові засудила технологічних гігантів, які навчають системи штучного інтелекту на основі чужих творів, не купуючи на них прав — так цілі культури стають сировиною для великого бізнесу. А Уповноважений з питань культури і медіа Вольфрам Ваймер назвав таку діяльність «цифровим колоніалізмом». Питання книжкового піратства та порушення авторських прав знову опиняється у центрі дискусій — але тепер на новому рівні. Міністр культури та розвитку землі Гессен Армін Шварц вказав на те, що книжка лишається найдемократичнішим інструментом формування суспільства, зокрема виховання дітей, тож особливу увагу варто приділяти дитячій літературі.
Інноваційна сцена та строга наука
Інноваційна сцена ярмарку, розташована у холі 4, збирає чимало представників професійної спільноти. Менеджерка з маркетингу ФКЯ Луїза Ваґнер у розмові з платформою «KnowledgeWorks Global» розповіла, що цього року у фокусі команди інновацій — академічні видавництва. Основні розмови були зосереджені навколо нетворкінгу, академічної доброчесності, доступу до знань та скорочення державних бюджетів на науку. Однією з найцікавіших бесід стала панельна дискусія «Наука у вигнанні», присвячена вченим, змушеним працювати в екзилі або під тиском репресивних урядів. Дослідник американської літератури та ветеран Девід Ф. Айслер, експерт з академічної свободи Ільяс Саліба, а також спеціалістка з інклюзії Сара Фіббс обговорили анонімне публікування і місцеві видавничі ініціативи там, де академічна свобода обмежена. Все це, на думку пані Ваґнер, має привернути увагу громадськості до науки та академічних видавництв. І хоча мета дещо утопійна, намір, безумовно, викликає повагу. Джей Флінн, виконавчий віцепрезидент наукової платформи «Wiley’s», переконаний: однією із запорук формування освіченого суспільства стане відкритий доступ до інформації і вміння правильно користуватися ШІ. «Зараз ми стикаємося із безпрецедентними викликами — і все через розвиток штучного інтелекту. Минулого разу сфера змінювалася так швидко у часи, коли наука переходила у глобальну мережу», — розповів Флінн. Він наголосив на потребі розвивати власну аудиторію і зважати на читацьку спільноту за межами Європи. «Ми повинні не боятися майбутнього, а формувати його, шукати нових способів підсвітити цінність книговидання для аудиторії», — підсумував Флінн.
Філіппіни — почесний гість 2025
Почесний гість цьогорічного ФКЯ — Філіппіни. 7641 острів, понад 130 корінних мов, література, про яку ми знаємо значно менше, ніж хотілося б. Гасло країни «Фантазія наповнює повітря» — цитата з роману філіппінського письменника Хосе Рісаля «Noli Me Tangere» («Не торкайся мене»). Для Філіппін Рісаль — символ спротиву колоніальній політиці: він мав європейську освіту і міг лишитися у Мадриді, але повернувся на батьківщину, щоб заснувати Філіппінську лігу і протистояти колонізаторам. Рісаля було страчено 1896 року незабаром після початку революції. Саме його тексти найчастіше цитували у Філіппінському павільйоні в рамках ярмарку. У романі «Не торкайся мене» 1887 року Рісаль досліджує утиски місцевих мешканців з боку іспанських загарбників і представників церкви. Політику колонізаторів він називає «раком, настільки злоякісним, що найменший дотик подразнює його та пробуджує найгостріший біль». На стендах можна помітити переклади Рісаля різними мовами, його поетичні збірки та есеїстику. Поруч — інсталяції з дерева і проєкції очей на екрани. Я довго не могла зрозуміти, до чого тут очі, поки не прочитала, що Рісаль був офтальмологом і досліджував хвороби очей, зокрема рак повік. За архітектуру павільйону відповідав музейний куратор і критик Патрік Флорес. Кожен стенд символізує окремий острів, а напівпрозорі дахи над шістьма сценами скидаються на мушлі — традиційну прикрасу на Філіппінах. Серед інших використаних матеріалів — бамбук та листя ананаса. Цього року на Франкфуртський книжковий ярмарок приїхало близько сотні філіппінських авторів — і ні, не всі вони осмислюють лише колоніальне минуле батьківщини. Так Джессіка Зафра, чиї есеї виходили у Newsweek та The New Yorker, аналізує глибокі соціальні розбіжності у філіппінській спільноті у своїй книзі «Епоха образи». Паоло Геррас поєднує у графічних оповідях історію та міфологію, а ще він заснував організацію KOMIKET, що підтримує розвиток графічних романів та коміксів та гуртує філіппінську комікс-спільноту. Історикиня Стефані Ку досліджує, як вбрання ХІХ століття віддзеркалює соціальні й політичні тенденції у філіппінському суспільстві. Юрґен Боос закликав також звернути увагу на кліматичну фантастику, представлену у філіппінському павільйоні.