Килим Анни Сапон у процесі створення, з проекту "Щирі Вітання" Каті Бучацької, 2024. Фото: Олександр Попенко
Мене часто запитують: як виглядає український павільйон?
І щоразу я пояснюю те, що не є очевидним — в України немає власного павільйону як будівлі. В цьому пості я розбираю весь лор (з англ. Lore - вся історія явища, прим.редактора) української участі на бієнале. (і це ще коротко)
Традиційно на мистецькому бієнале Україна репрезентує 2 проєкти. Один — за підтримки Міністерства культури, а другий — від Pinchuck Art Centre. Також в різні роки були представлені й інші проєкти від різних галерей та приватних ініціатив. Держава до них немає жодного стосунку. Єдиної точки на мапі не існує.
Основна локація Бієнале — це сади Джардіні.
Бієнале існує з 1895 року. Перші роки всі країни виставлялися в одному спільному залі. Зараз це центральний павільйон бієнале. Саме він на вас дивитиметься своїм фасадом після подолання брами бієнале. Зліва від центрального — бельгійський павільйон. Це був перший національний павільйон, побудований в 1907 році. Сьогодні це найстаріша іноземна будівля в Джардіні після Центрального павільйону. За нею пішли Угорщина, Німеччина та Велика Британія (1909), Франція (1912), Російська імперія (1914). За останні 50 років лише дві країни відкрили нові павільйони в Джардіні: Австралія у 1988 році та Республіка Корея у 1996-му. Після цього було оголошено, що нових національних павільйонів в Джардіні більше не буде, через брак місця.
Олександр Архипенко брав участь у Бієнале, 1920 рік
Країни, що мають власні будівлі в Джардіні, несуть витрати на їх утримання та будівництво самостійно. Павільйони є власністю країн і перебувають під управлінням їхніх міністерств культури. Країни, які не встигли побудувати національні павільйони, мусили щороку шукати нову локацію та домовлятися про оренду. Проте, в червні 2024 року Катар уклав угоду з Муніципалітетом Венеції і оголосив про будівництво власного постійного павільйону в Джардіні. Вартість входу: 50 мільйонів євро пожертви місту. Тож питання було не в місці для будівництва, а в бюджеті.
Як Україна взагалі зʼявилася на Бієнале?
Вперше Україна була представлена на Бієнале в 2001 році. Освоювати нові терени українські художники почали в наметі. Представниками “Першого українського проєкту” або “Палатки” були 6 українських художників: Арсен Савадов, Валентин Раєвський, Олег Тістол, Юрій Соломко, Ольга Мелентій і Сергій Панич. Того ж року, двоє українських художників були запрошені до основної кураторської прорами. Це були Віктор Марущенко з фотопроєктом «Чорнобиль» та Олександр Ройтбурд з проєктом «Психоделічне вторгнення броненосця "Потьомкін" у тавтологічному галюцинозі Сергія Ейзенштейна».
Коли я готувала цей текст, мене особисто вразив і частково шокував 2009 рік в цій історії. Як виявилося, поки мені було 14 років і не ще тільки починала спілкувати за світом мистецтва, куратором Українського павільйону був боксер Володимир Кличко. Його співкуратором — Акілле Боніто Оліва, один із найвпливовіших арт-критиків Італії, автор терміну «трансавангард» і колишній головний куратор Бієнале 1993 року. Проєкт «Степи мрійників» створили митці Ілля Чичкан та японський модельєр Міхара Ясухіро. І я навіть знайшла кілька джерел, які стверджують, що на відкритті виступала Вєрка Сердючка.
Присутність України на Бієналі була досить хаотичною до 2019 року. Того року комісарка павільйону Світлана Фоменко оголосила намір Мінкульту орендувати простір в Арсеналі на 10 років. Це невелика кімната на другому поверсі Sale d'Armi. Приміщення невелике та прохідне, але хоч якась стабільність.
В 2023 - му, на Архітектурному бієнале, Україна мала свій офійний павільон вперше за 9 років. (Не плутати з мистецьким). В 2023-му було 2 офіційні локації: те саме приміщення на Арсеналі та газон в парку на Джардіні. Паралельно на острові Джудека був представлений незалежний проєкт «Ukrainian NDA» від Архітектурної палати та асоціації Design4Ukraine за підтримки Національної спілки архітекторів України. Тут, власне, були виставлені мої роботи, та виставка базувалася на моєму дослідженні генезу української архітектури.
Цього року Україна представлена в трьох точках Венеції:
-
Джардіні, поруч із національними павільйонами.
«Оригамі Олень» Жанни Кадирової на вантажівці в парку. Частина проєкту «Гарантії безпеки».
Photograph: Simone Padovani/Getty Images
-
Арсенале, Sale d'Armi, будівля A, 1-й поверх.
Друга частина Національного павільйону «Гарантії безпеки» з архівом Будапештського меморандуму та документальним фільмом про евакуацію скульптури. (9 травня – 22 листопада 2026.)
-
Palazzo Contarini Polignac, Dorsoduro 874 Колатеральна подія PinchukArtCentre «Still Joy / Тиха тривка радість». (9 травня – 1 серпня 2026)
Photograph: Simone Padovani/Getty Images
Довідка: Орнелла Остапенко - культурна стратегиня та продюсерка культурних проектів, кураторка Музею Українського Авангарду, художниця.
200