Дмитро Гнатюк (з інтерв'ю Михайлу Маслію): «Болить мене за українців, нашу країну, яку нищать і розривають на куски москвини. росія мріє захопити світ. Їй все не під силу, тому хоче вдовольнити свої смаки нами. Такій величезній країні без малої України життя немислиме. А ми думали, що матимемо незалежність…. путін все робить, щоб не допустити цього. Люди добрі, дайте українцям пожити нормально та спокійно, щоб вони були задоволені. Скільки ж можна знущатися над нами! Дивуюся, як путін грішить і буде грішити. Навіщо лізти в Україну, за клаптиком землі, якої в росії вдосталь. Адже з собою всього не забереш. Тих награбованих мільярдів. Лише метр на два! І кожного це чекає. путіна також. Не можу змиритися, що Крим не наш уже. Печально мені з тим, що діється на Донбасі та Луганщині. Навіщо росія полізла туди? Адже стільки мають своєї землі, з якою ради не можуть дати. Адже жирує лише москва і петербург, а решта — бідося. Чого пхаєтеся до нас, своїх проблем замало?»(З інтерв’ю, яке мені пощастило зробити з патріархом української пісні 2014 року).Хтось чув про ювілей Дмитра Гнатюка на головній сцені країни, де він співав найбільше? А може, це робить його рідна столична Опера? Чи мерія в Києві назвала його іменем вулицю, площу, сквер?…Не створили фільму, не відкрили музей. І таких сором’язливих «не…» надто багато, на превеликий жаль. А може, десь звучать пісні Дмитра Михайловича?Якось з Іванком Поповичем Іван Попович їхали його автом з Києва в Черкаси. Він поставив диск і ми в унісон підспівували Гнатюкові. «Ти замітив, нема жодної пісні, яку б не хотілося слухати, яку хотілося б якнайскоріше промотати? — резонно спитав мене артист. Звісно, що замітив! Кожна — золота, кожна з лише властивим йому лоском У кожній розлито космос, кожна має магнетичний політ…Немає іншого співака, який би подарував своєму народові стільки незабутніх перлин–пісень, які відразу ж ставали народними: «Два кольори», «Ясени», «Вівці мої, вівці», «Очі волошкові», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Рідна мати моя», «Марічка». Таких можна назвати десятки. Дмитро Гнатюк — найшанованіший і найвідоміший артист серед українців усього світу.Ніхто не згадує, ніде не чути…«Я не можу зрозуміти, хто то може зрозуміти!» як влучно про подібне висловлювався Ігор Білозір…Чи повинна бути в столиці вулиця імені Дмитра Гнатюка?! Не лише вона, а й пам’ятник одному з найвідоміших містян Києва!!!Щодо архіву Дмитра Гнатюка і галасу навколо нього. Я часто заходив у гості до Гнатюків в останні роки життя Дмитра Михайловича. А з Галиною Макарівною — його вірною дружиною — спілкувався ледь не щовечора. Знав багато того, про що знають чи можуть знати найрідніші.Так сталося, що Він помер раніше, а Вона пережила свого славетного чоловіка на 40 днів. Саме в той скорботний і жалобний час при свідомості та добрій пам’яті перебрала сімейний архів та упорядкувала його. Кому, як не їй, вірній супутниці життя корифея, було це зробити. Усе, що вважала зайвим, повикидала. До прикладу, могло бути десятки газет з однією і тією ж статтею, десятки однакових знимок, документи, які ні про що не говорили, або говорили те, що вона вважала брехливими вигадками, тощо. Мала право, вважала своїм обов’язком. І добре зробила! Ще й Господь для того дав їй час.Проте знайшлися «доброзичливці», які не розібралися і вилили відро помиїв на шляхетну родину. На світлу пам’ять Дмитра Гнатюка! Всі ми помиляємося, з ким це не бувало, але досі ніхто не вибачився і не збирається цього робити. І це страшно!Чи повинен це робити Андрій Дмитрович Гнатюк — єдиний син своїх Батьків. Звісно, що ні. А за що, власне, оправдовуватися. І перед ким? А судді хто???Дмитро Гнатюк: «З перших днів я молився і переживав за Євромайдан. Він диво, щось надзвичайне! Хто б міг повірити, що зробимо таку велику справу, повалимо свого доморощеного диктатора, «крупнєйшого» злодія. Так обікрасти Україну, наш народ. Це ж який гріх. Розпуста, вседозволеність, золоті батони, золоті унітази, повні кузови старовинних ікон. Сором на весь світ. А невинно вбиті життя.... янукович — антихрист і великий безбожник. Він буде вмирати важкими муками, адже проклятий мільйонами. Хоч нас тепер атакує російський бузувір, в тисячу разів нахабніший і жорстокіший.Люди добрі, дайте українцям пожити нормально та спокійно, щоб вони були задоволені. Скільки ж можна знущатися над нами!» Михайло Маслій
----