Дмитро Гнатюк: спогади та уривки з інтерв'ю

27.03.2025

Дмитро Гнатюк (з інтерв'ю Михайлу Маслію): «Болить мене за українців, нашу країну, яку нищать і розривають на куски москвини. росія мріє захопити світ. Їй все не під силу, тому хоче вдовольнити свої смаки нами. Такій величезній країні без малої України життя немислиме. А ми думали, що матимемо незалежність…. путін все робить, щоб не допустити цього. Люди добрі, дайте українцям пожити нормально та спокійно, щоб вони були задоволені. Скільки ж можна знущатися над нами! Дивуюся, як путін грішить і буде грішити. Навіщо лізти в Україну, за клаптиком землі, якої в росії вдосталь. Адже з собою всього не забереш. Тих награбованих мільярдів. Лише метр на два! І кожного це чекає. путіна також. Не можу змиритися, що Крим не наш уже. Печально мені з тим, що діється на Донбасі та Луганщині. Навіщо росія полізла туди? Адже стільки мають своєї землі, з якою ради не можуть дати. Адже жирує лише москва і петербург, а решта — бідося. Чого пхаєтеся до нас, своїх проблем замало?»(З інтерв’ю, яке мені пощастило зробити з патріархом української пісні 2014 року).Хтось чув про ювілей Дмитра Гнатюка на головній сцені країни, де він співав найбільше? А може, це робить його рідна столична Опера? Чи мерія в Києві назвала його іменем вулицю, площу, сквер?…Не створили фільму, не відкрили музей. І таких сором’язливих «не…» надто багато, на превеликий жаль. А може, десь звучать пісні Дмитра Михайловича?Якось з Іванком Поповичем Іван Попович їхали його автом з Києва в Черкаси. Він поставив диск і ми в унісон підспівували Гнатюкові. «Ти замітив, нема жодної пісні, яку б не хотілося слухати, яку хотілося б якнайскоріше промотати? — резонно спитав мене артист. Звісно, що замітив! Кожна — золота, кожна з лише властивим йому лоском У кожній розлито космос, кожна має магнетичний політ…Немає іншого співака, який би подарував своєму народові стільки незабутніх перлин–пісень, які відразу ж ставали народними: «Два кольори», «Ясени», «Вівці мої, вівці», «Очі волошкові», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Рідна мати моя», «Марічка». Таких можна назвати десятки. Дмитро Гнатюк — найшанованіший і найвідоміший артист серед українців усього світу.Ніхто не згадує, ніде не чути…«Я не можу зрозуміти, хто то може зрозуміти!» як влучно про подібне висловлювався Ігор Білозір…Чи повинна бути в столиці вулиця імені Дмитра Гнатюка?! Не лише вона, а й пам’ятник одному з найвідоміших містян Києва!!!Щодо архіву Дмитра Гнатюка і галасу навколо нього. Я часто заходив у гості до Гнатюків в останні роки життя Дмитра Михайловича. А з Галиною Макарівною — його вірною дружиною — спілкувався ледь не щовечора. Знав багато того, про що знають чи можуть знати найрідніші.Так сталося, що Він помер раніше, а Вона пережила свого славетного чоловіка на 40 днів. Саме в той скорботний і жалобний час при свідомості та добрій пам’яті перебрала сімейний архів та упорядкувала його. Кому, як не їй, вірній супутниці життя корифея, було це зробити. Усе, що вважала зайвим, повикидала. До прикладу, могло бути десятки газет з однією і тією ж статтею, десятки однакових знимок, документи, які ні про що не говорили, або говорили те, що вона вважала брехливими вигадками, тощо. Мала право, вважала своїм обов’язком. І добре зробила! Ще й Господь для того дав їй час.Проте знайшлися «доброзичливці», які не розібралися і вилили відро помиїв на шляхетну родину. На світлу пам’ять Дмитра Гнатюка! Всі ми помиляємося, з ким це не бувало, але досі ніхто не вибачився і не збирається цього робити. І це страшно!Чи повинен це робити Андрій Дмитрович Гнатюк — єдиний син своїх Батьків. Звісно, що ні. А за що, власне, оправдовуватися. І перед ким? А судді хто???Дмитро Гнатюк: «З перших днів я молився і переживав за Євромайдан. Він диво, щось надзвичайне! Хто б міг повірити, що зробимо таку велику справу, повалимо свого доморощеного диктатора, «крупнєйшого» злодія. Так обікрасти Україну, наш народ. Це ж який гріх. Розпуста, вседозволеність, золоті батони, золоті унітази, повні кузови старовинних ікон. Сором на весь світ. А невинно вбиті життя.... янукович — антихрист і великий безбожник. Він буде вмирати важкими муками, адже проклятий мільйонами. Хоч нас тепер атакує російський бузувір, в тисячу разів нахабніший і жорстокіший.Люди добрі, дайте українцям пожити нормально та спокійно, щоб вони були задоволені. Скільки ж можна знущатися над нами!» Михайло Маслій

----

28 березня 2025 року виповнюється 100 років від дня народження оперного співака Дмитра Гнатюка (1925–2016). Народившись у Румунськкому королівстві (тепер -Чернівецька обл.), Гнатюк здобув професійну музичну освіту в Київській консерваторії, де навчався у класі Івана Паторжинського. Завдяки унікальному тембру, потужному голосу, майстерному володінню технікою вокалу та виразній акторській грі, він став одним із найвизначніших баритонів свого часу. Його репертуар налічував понад 200 творів української та світової класики. Доля підготувала йому незвичайний шлях у мистецтво: під час війни Гнатюк отримав контузію, і саме після цього потрясіння відбулася мутація його голосу, що відкрила йому дорогу до великої сцени. Співак особливо цінував роль Остапа в опері «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, а серед композиторів особливе місце у його серці займав Джузеппе Верді.Його творчий внесок важко переоцінити: платівки з його записами розійшлися тиражем щонайменше 57 мільйонів примірників. А під час гастролей в Австралії та Новій Зеландії Гнатюк дав рекордні 57 сольних концертів лише за два місяці. «Якщо у вас немає волі, один талант не витягне людину. Є воля – є мета. Я слухав свого вчителя, Івана Паторжинського, і відчував свою місію – нести в світ нашу українську пісню», – казав Дмитро Гнатюк.

Ukraine Celebrates the 100th Anniversary of Dmytro Hnatyuk

On March 28, 2025, Ukraine marks the 100th anniversary of the birth of the legendary opera singer Dmytro Hnatyuk (1925–2016). His name is forever etched in the history of world vocal art, and his voice continues to inspire new generations of performers.Born in the Chernivtsi region, Hnatyuk received his professional music education at the Kyiv Conservatory, studying under the legendary Ivan Patorzhynskyi. With a unique timbre, powerful voice, exceptional vocal technique, and expressive acting skills, he became one of the greatest baritones of his time. His repertoire included over 200 works from Ukrainian and global classical music.His path to art was shaped by an extraordinary event: during World War II, Hnatyuk suffered a concussion, and it was this trauma that triggered a mutation in his voice, ultimately leading him to a brilliant career on stage. Among his most cherished roles was Ostap in Mykola Lysenko’s opera Taras Bulba, while his favorite composer was Giuseppe Verdi.Hnatyuk's artistic contribution is undeniable: his records sold at least 57 million copies worldwide. During his tours in Australia and New Zealand, he performed an astonishing 57 solo concerts in just two months."If you lack willpower, talent alone won’t take you far. Where there’s will, there’s a goal. I listened to my teacher, Ivan Patorzhynskyi, and felt my mission—to bring Ukrainian song to the world," Hnatyuk once said.On this centennial anniversary, Ukraine remembers the great singer whose voice and talent have left an everlasting imprint on the world’s cultural landscape.

412
Оригінальна стаття: Facebook
Інші матеріали розділуМистецтво:
70 років відзначає українська письменниця - Леся Вороніна
204
Famous Ukrainian writer, journalist and translator Lesia Voronina (real name: Olena Anastasievna Voronina) celebrates her 70th birthday.
Музична спадщина Володимира Івасюка живе у голосах молоді
175
Volodymyr Ivasyuk (March 4, 1949 – April 27, 1979) was a distinguished Ukrainian composer, poet, and musician, best known as the creator of the iconic song Chervona Ruta.
«Україна повинна визнати 15 лютого днем жертв афганської авантюри московських терористів»
221
Уривок з книги Михайла Маслія про гастролі ВІА "Ватра"у Афганістані
Інтелектуальний стриптиз та симулякр Аліни Паш. Завдяки скандалу, мало хто звернув увагу на текст пісні
917
«Віче формувало код етнічних спільнот». Можливо, вперше в історії жаргон культурології став рядками естрадної пісні.