©
Аліна Паш, автор та виконацець пісні «Тіні забутих предків», назва якої нагадує про фільм Параджанова та повість Коцюбинського, зробила у своєму творі крок до поєднання дискурсів поезії та критичної рефлексії гуманітарних дисциплін.
У першому куплеті пісні авторка співає, не більше й не меньше, про те, що «віче формувало код етнічних спільнот».
Трембіти плачуть за мій вільний народ,
Котре століття жиє поміж негод.
Племен молитви чули і Перун і Даждьбог,
Віче формувало код етнічних спільнот,
Аби було добре всім вельможим і панам,
Боронив із Козаками землю отаман
В другому куплеті пісні, який Аліна Паш співає англійською, згадується Данте, який написав би зараз свою «Божественну комедію», та Пікассо (не забула й про голуба). Інтертекстуальний феєрверк на цьому не закінчується: далі лунають імена Шекспіра та братів Грімм (а перед тим згадувалися імена Перуна та Даждьбога).
Марно запитувати, чи насправді якесь віче колись «формувало код етнічних спільнот», або до чого весь цей калейдоскоп яскравих імен, бо це все поезія, яка з правдою не зовсім товаришує, і ніякий Бодріяр тут не допоможе. Але, напевно, був би на відборі ще приз «Ерудиція, амуніція, амбіція», його б цього разу було кому присудити.
1371