© Facebook Діана Клочко
..впевнена, добре знаєте цей автопортрет Зінаїди Серебрякової "За туалетом", створений 1909 року на закиданому снігом хуторі біля її маєтку Нескучне нині Харківської області.
У більшості досліджень описують перший план картини, спираючись на листування художниці з братом Євгеном Лансере, де вона пише, що подвоєння свічки і безліч милих жіночих дрібниць першого плану задають інтонацію тепла і гри у цьому цілком традиційному автопортреті. Вона, звісно, лукавила, бо ж це перший автопортрет, де художниця зображає себе дезабільє, тобто у нижній білизні, та ще й із напівоголеним плечем.
Сміливість еротичного підтексту була винагороджена - саме це полотно було придбане (а не націоналізоване) третьяковською галереєю за 500 рублів, що тоді означало високе публічне визнання. А з 1960-х років (так-так, не одразу, бо Серебрякову довго вважали у срср "другорядною") почали й експонувати, на цій підставі називаючи авторку, яка з 1924го жила у Франції, "російською художницею". "Серебрякова" - як же підходить до всієї естетики "срібного віку", вірно?
Та цієї зими я згадувала цей автопортрет з інших причин.
Ділюсь інтимним.
Кожне миття голови у ці місяці перетворюється на цілу веремію: нагрівання води у найбільшій каструлі, перенесення її до ванної кімнати, що освітлюється ліхтариком на батарейках, швидке оголення, схоже на процедуру загартовування (бо кімната у кахелі, відтак там дуже холодно, навіть коли у інших кімнатах стерпно) і таке ж швидке поливання голови ківшиком з миски. Поки тепла, а коли остигла - треба бігти в кухню з рушником на голові, щоб принести в каструлі нову порцію тепла. Вправа на баланс, щоб донести, не перечепитись, не вихлюпнути...
Бачите на другому плані, за плечем героїні, миску і глечик? Ймовірно, вони лише для вмивання. Бо навряд чи можна такою кількістю теплої води вимити досить таки довге і густе волосся моделі...
Яка так оптимістично дивиться на себе, з таким переконливим рум'янцем молодості й здоров'я, витворюючи із "зимового контексту" поетику легкості ранкової гігієни. Їй тепло...
Зінаїда Серебрякова (1884–1967) — художниця, відома насамперед портретами, автопортретами та жанровими сценами. Народилася в родинному маєтку Нескучне (нині Харківська область) у відомій мистецькій сім’ї Бенуа—Лансере. Широке визнання здобула після створення автопортрета «За туалетом» (1909). У 1924 році переїхала до Франції, де жила до кінця життя. Її творчість вирізняється ліризмом, увагою до тілесності, щоденних жестів і внутрішньої гідності образу.
На фото: З.Серебрякова ( з відкритих джерел)
©
285