© Facebook Діана Клочко
1912 року Давид Бурлюк пише "Українців", і усі вони, як один - в смушевих шапках (теплий головний убір зі смушка, хутра новонародженого ягняти каракульської породи, яке має характерний кучерявий візерунок). Норма, узнаваний образ, зокрема й Тараса Шевченка, що походить з його автопортретів.
1925 року Анатоль Петрицький створює костюми до "Сорочинського ярмарку", де смушева шапка також фігурує, але вже як гротескний "пережиток" давнопроминулих часів Гетьманщини.
Та у тому ж таки 1925 році Вадим Меллер фотографується біля макету для вистави «Секретар профспілки», який отримав Золоту медаль Всесвітньої виставки Ар Деко у Парижі. Фотографується як тріумфатор, який використав вертепну модель для створення конструктивістської сцени. І одягає для цього фото смушеву шапку - навіщо?
Момент національної ідентифікації (нагадаю: батько швед, мати греко-італійського походження)? чи нагадування про гетьмана Скоропадського або Петлюру? А коли ж українці пеерстали масово носити смушеві шапки?
І це лише один із сюжетів лекції "Авангардисти і новий принцип вбрання".
Завтра, 20 грудня з 16ї, перед найдовшою ніччю року говоритиму у Музеї авангарду на Липській, 16 - про що промовляє/натякає вбрання українських творців нової візуальної мови. Створені ними на полотні, папері й кіноплівці, а також у фото, де вони стають персонажами історичної драми.
©
44