© Facebook Сергій Чаплигін
Поєднання в ХХІ столітті елементів марксизму, фрейдизму, критичної теорії та постмодернізму породило нову ідеологію. У неї немає лідера, центру чи чітких меж. Вона називає себе «прогресом», але діє за всіма законами ідеологічної революції. Її адепти контролюють міжнародні організації, мас-медіа, законодавчі та урядові органи, університети, соціальні мережі, кіноіндустрію та корпоративні структури.
Через ці інституції вони нам нав’язують, яку мову можна вживати, а за яку — тебе скасують або покарають.Її мета - боротьба проти “фало-лого-центричного гетеро-нормативного патріархату”, тобто проти самої структури традиційного суспільства. Її доктрина - реальність, - це лише конструкт влади, створений білими гетеросексуальними чоловіками задля гноблення різних меншин, жінок та прихильників ЛГБТ.
Цій ідеології дали багато назв: "фрейдо-марксизм", "гомо-соціалізм", "Wokeism", "гендерна ідеологія". Але по суті, це лівацький моралізаторський культ епохи інтернету, який замінив Бога — « гендерною ідентичністю», істину — «наративом», а свободу — «цензурою задля чутливості».
Її ідейними натхнениками є:
1. Карл Маркс — конфлікт як рушій історії, боротьба класів і революція замість пізнання.
2. Антоніо Ґрамші — культурна революція через “довгий марш” крізь інституції: школи, медіа, театр.
3. Франкфуртська школа — сім’я, мораль, Церква — інструменти пригноблення.
4. Макс Горкгаймер — “критична теорія”: розгляд культури через призму влади.
5. Мішель Фуко — істина є продуктом влади; реальність — це дискурс.
6. Герберт Маркузе — альянс меншин і лівої інтелігенції як рушій “нової революції”.
7. Жак Дерріда — “деконструкція”: розкладання понять до втрати сенсу.
8. Кімберлі Креншоу — “інтерсекційність”: ієрархія пригноблень як основний критерій.
Їх основні визначення:
1. Істина — недоступна; усе є інтерпретацією.
2. Реальність — це інструмент домінування.
3. Єдина “правда” — досвід гноблення (lived experience).
4. Суспільство — це постійний конфлікт між “гнобителями” і “пригнобленими”.
5. Традиційні інститути (сім’я, держава, наука, культура) — інструменти насильства.
DIE (Diversity, Inclusion, Equity) як тактика:
- Diversity — квоти, активізм, «тренінги з чутливості».
- Inclusion — цензура, «безпечні простори», «культура скасування».
- Equity — “позитивна дискримінація” на користь меншин.
Сьогодні ця ідеологія активно імпортується в Україну через систему грантових програм, освітніх курсів, культурних проектів.
Під гаслами «інклюзивності» та «рівності» в український гуманітарний простір впроваджується ця ідеологія. (Лісовий, Совсун, Шуляк, Квіт та ін.).
Їх риторика звучить “прогресивно”, але насл Друзі! Нашою відповіддю має бути власна гуманітарна модель, де свобода поєднується з істиною, рівність — з гідністю, а різниця — з гармонією.Сьогодні ми стоїмо не просто перед ідеологічним викликом — ми перебуваємо в центрі не тільки війни з московською ордою, а й "культурної війни", у якій зброєю є слова, о́брази, сенси, а мета — зміна самої природи людини. Тому відповідати лише політично — недостатньо. Нам потрібна метаполітика — глибше осмислення смислів, ідей і цінностей, які формують суспільство. Політика без культури — сліпа. Культура без духовної основи — беззмістовна.Тому саме метаполітика дозволяє нам не лише оборонятися, а творити власну ідейну альтернативу, де християнська антропологія, гідність і свобода людини стануть ядром нашої національної ідентичності. Сенси не нав’язують — їх творять. І якщо ми цього не зробимо, за нас це зроблять інші.Долучайтеся до формування метаполітичних концептів — простору, у якому звучатиме правда про людину, сім’ю й Бога.
63