Конфлікт між Зеленським і Трампом під час перемовин прямо в присутності журналістів. Пишу нашвидкуруч, тому можу пропустити якісь речі. Декілька невербальних ознак конфлікту: 1. Зеленський відповідає Венсу і дивиться лише на нього. Так, наче Трампа в даному випадку взагалі немає. Небезпечна в переговорах ситуація перефокусування на другорядний об’єкт. Це є ознакою зниження уваги, емоційності та втрати контролю з боку Зеленського. Як кажуть «нами керують ті, хто нас злить». Очевидно Венс «дістав» Зеленського дуже серйозно. 2. Зеленський перебиває Венса. Венс застосовує невербальні «стоп-сигнали». Це дуже рідкісні жести в політичних переговорах. Загалом політики такі жести використовують дуже рідко і в основному лише коли говорять про якісь опосередковані речі, типу глобального потепління чи терористичної загрози. Але використання таких жестів по відношенню до опонента використовується не часто і це є ознакою дійсно великої емоційної напруги. 3. Зеленський сидить в захисній позі, при чому поза настільки захисна, що аж руки засунуті під пахви. Це ознака напруження, тотальної незгоди, емоційного спротиву. 4. Здивовано підняті брови Зеленського, в той момент коли вступив Трамп – це ознака не уваги, а неповаги. Типу «Що ти мені тут можеш взагалі сказати?» Такі мімічні сигнали посилюють демонстрацію неповаги до опонента і свідчать про високий рівень незадоволення та втрату контролю за емоціями. 5. Трамп включився і намагається «відчитувати» Зеленського. Соромлючі жести пальцем, погрожуючі інтонації, пряме нагадування, що «ви тут не у вигідних умовах». 6. Ілюструюча невербальна поведінка Маркарової – це ознаки сорому. Вона теж, як і Зеленський, тре носа, що є прикладом сприйняття ситуації як неприємної. 7. Трамп навіть починає насміхатися над Зеленським, намагаючись зобразити його манер відеозвернень. 8. Викликає здивування спіч Трампа про Хантера Байдена, його спальню та ноутбук. Не впевнений чи може це помилки перекладу, але сам характер комунікації Трампа свідчить про розірваність мислення, що доводить як мінімум той факт наскільки напружено відчуває себе президент США. 9. Ключовий посил Трампа – ви не висловлюєте вдячність. Тобто на рівні емоцій мова йде не про раціональні речі, а про статусний розподіл. Грубо кажучи – хто кому холоп. Висновки: 1. Емоції всіх трьох учасників щирі і правдиві. Не можна сказати, що хтось з них, або всі троє граються і намагаються зобразити більш сильні емоції, ніж ті, які вони демонструють. Вони дійсно посварилися до повної втрати емоційного контролю. 2. Трамп потребує вдячності. Він про це говорить прямим текстом. І сам факт того, що він прямо про це говорить – це теж ознака реальної повної втрати контролю самим Трампом. Це настільки очевидно і було очевидно вже настільки давно, що дивно як це не врахували в ОП. 3. Всі три персони конфлікту не здатні триматися. Тобто серед трьох політиків, які сформували цей конфлікт, не було жодного політика. Всі вони аматори і невиважені (що теж було зрозуміло давно) персони. 4. Вже деякі «журналісти» почали розповідати про застосування тих чи інших переговірних технік Зеленським, чи Трампом. Насправді використання технік можливо лише за умов автоматизму або повного свідомого самоконтролю. Ні того, ні іншого я не побачив ні в кого з учасників конфлікту. Наслідки: • Конфлікт ніколи не виникає на пустому місці. Йому завжди передує латентна фаза, коли відбувається розстановка персон та визначення ролей. Думаю тут свою зіграли і багаточисленні взаємні звинувачення, і образи, і згадки про 4% рейтингі і багато чого іншого. Скоріше за все сторони вже прийшли «заряджені». • Потім йде тривалий період привласнення результатів конфлікту. Очевидно, що обидві сторони будуть викладати власну версію подій та намагатися завоювати прихильників власної версії. Хто доєднає до себе більше нових союзників, той і переміг врешті решт в цьому конфлікті. Щось я не думаю, що ця перемога буде на нашому боці. • Такого роду конфлікти завжди переформатовують звичний союзницький простір. Союзники мають прийняти чиюсь сторону або змінити позицію. І, враховуючи швидкоплинність конфлікту, навряд чи хтось з союзників України був готовий до такого сценарного ходу. Думаю зараз і в Берліні, і в Парижі, і в Лондоні п’ють корвалол. • У таких конфліктах завжди бувають вигодонабувачі. Найчастіше це ті, хто не знаходиться в полі конфлікту. • Потужні конфлікти породжують вторинні процеси посилення конфліктної ситуації. А враховуючи емоційність та непрофесіоналізм всіх учасників конфлікту, вони здатні продовжувати його та «махати кулаками» довго після драки і формувати нові звинувачення та протести. Всі ці постконфліктні заяви будуть лише поглиблювати розкол та посилювати конфлікт. Від себе: не знаю що має бути запропоновано Трампу з боку дипкорпуса України, щоб США зберегли хоча б нейтральне ставлення до нас. А от що може запропонувати кремль, щоб це ставлення стало ще менш корисним для нас – відповісти дуже легко. Цінники «дружби» з США у рашки і у нас тепер відрізняються на десятки порядків. І ще – сучасна дипломатія ніколи не була настільки «народною». Продовження: Невербаліка конфлікту. Вчора коротко описав невербальну картину конфлікта в Білому домі, але сьогодні вирішив трохи додати спостережень та думок. Тож про що свідчить невербальна комунікація Акторів (не актОрів, а Акторів, наголос на А): 1. Ідеї щодо того, що наче конфлікт був зрежесованим всіма учасниками відкидаю одразу з двох причин. Перша – що це за режисура, якщо всім очевидна штучність конфлікту? Фрази «розіграли конфлікт як по нотах» залишаю для телесеріалів та конспірологічних теорій. Режисура передбачає спільний задум, розподіл ролей та необхідність слідувати черговості ходів (фраз, випадів, звинувачень). Навіть якщо всі троє хотіли б такої спільної роботи, у них мала б бути спільна мета. Її немає. Друга причина – особистості учасників конфлікту. Всі троє відрізняються провокативним стилем в комунікації. Всі троє охоче йдуть на конфлікт. Всі троє мають таку мотивацію відплатити один одному за образи і звинувачення, що тут режисура непотрібна. Тому зговір всіх трьох в даному випадку вважаю неможливим. Да їм достатньо просто зібратися в одній кімнаті і через хвилину вже буде конфлікт без будь якого приводу. 2. Чи можлива заздалегідь прорахована провокація з боку Трампа/Венса проти Зеленського? Частково. Тобто намір чи мотив міг бути. А от прорахунок чітких кроків – навряд чи. Трамп патологічно уникає обмежень та послідовностей. Він емоційно нестриманий імпровізатор. Прописувати з таким якісь розрахунки і послідовності в реалізації конфлікту - марна справа. Його достатньо випустити в люди і він сам влаштує конфлікт, навіть коли це не потрібно. Венс приблизно такий саме. Планувати та реалізовувати складні схеми з приниження когось – марна справа. Вони це роблять автоматично без будь-яких схем. 3. Чи був це цілком очікуваний американцями сценарій? Не впевнений. Наявність великої кількості стоп-сигналів з боку Трампа і особливо Венса під час перепалки з Зеленським (коли вони буквально жестами зупиняли випади з боку українського президента) свідчать про те, що вони були не готові до такої бурхливої реакції. Якщо у тебе є розрахунок на конфлікт і ти хочеш досягти саме бурхливої реакції опонента, то такі випади в твій бік тобі якраз і потрібні і зупиняти їх ти не станеш. Тобто на рівні невербаліки Трамп/Венс продемонстрували деяку розгубленість. Звичайно це не означає, що намагання спровокувати Зеленського не було. Це означає лише те, що до такої відповіді вони готові не були. 4. Чи був конфлікт інспірований Зеленським? Велика кількість українців підтримала свого Президента. Емоційна спайка народу і влади очевидна. Якщо слідувати конспірологічним теоріям, то тоді весь цей конфлікт вигідний саме Зеленському для підняття рейтингів всередині країни. Красива теорія, але залишимо її конспірологам. В такому випадку Зеленський відчував би приплив позитивних емоцій, що проявилося б жестах позитивних передчуттів (поглажування, прихована посмішка, відкрита та більш спокійна поза, тощо). Таких проявів не було. Навпаки були сигнали, які свідчили, що вся ситуація йому максимально неприємна (приховані під пахвами руки, потирання носа, насупленість, міміка гніву, напружені м’язи навколо рота і таке інше). 5. Зеленський перебував в меншості і тому така його реакція викликана «наїздом» з боку чисельно переважаючих опонентів? Не так. Взагалі такі перемовини проходять не в форматі 1 на 1. Завжди працюють команди. З Зеленським була команда .Прямо під час конференції поруч з ним сиділо 3 українських посадовців. Так само як і з Трампом сиділо 3 його підлеглих. 6. Чи є конфлікт обумовлений суто психологічними чинниками? Частково так. Я передивився всю конференцію і бачу, що починалась вона достатньо привітно і виважено. Але з кожною хвилиною наростала напруга і нетерплячість. Трамп почав тролити Зеленського ще з моменту виходу того з автівки. І Трамп, і Зеленський досить прискіпливо ставились до аргументів один одного, перебивали (Зеленський частіше), а потім взагалі почали негативно реагувати на слова співрозмовника. Фото Трампа в той момент, коли Зеленський нагадує йому, що і при його президентстві путін порушував домовленості, я розмістив. Міміка Трампа в цей момент дуже красномовна. Фактично можу сказати, що у учасників просто увірвався терпець. Трамп постійно нахвалював себе і Зеленському це не подобалось. Зеленський постійно протирічив Трампу і відволікав увагу преси від персони Трампа – і Трампу це не подобалось. А коли в розмову вступив Венс, то Зеленський втратив контроль. А за ним і всі інші. Головне питання – хто і які здобутки візьме з цього скандалу. -Українці демонструють готовність гуртуватися навколо Президента. Це добре, але не впевнений, що ця готовність до гуртування дасть додаткових добровольців чи зменшить рівень корупції. Слова це одне, а вчинки – зовсім інше. -Трамп мабуть може записати собі на рахунок здобуток у вигляді зняття необхідності допомагати Україні і нести відповідальність за провал переговорів з путіним. -Європа отримала можливість продемонструвати Трампу своє незадоволення, але чи призведе це до збільшення допомоги Україні – велике питання. Тут хоча б компенсувати часткову втрати американської допомоги – і це вже було б добре.-Найбільше здобутків може отримати путін. Не у вигляді зброї чи фінансових надходжень, але у вигляді послаблення України. Він відвертий вигодонабувач цього дипломатичного скандалу.-Світова дипломатія зазнала чергової поразки. Вона стає все менш ефективною і на її місці з’являються інші формати вирішення міжнародних конфліктів. Тож вчора ми стали свідками дійсно історичної події, яка, я впевнений, увійде у підручники світової історії. Але ціна події для нас буде формуватися у вигляді життів та квадратних кілометрів.