©
Одним із найпопулярніших симфонічних фрагментів у світовій масовій культурі є Частина III. Poco allegretto з Третьої симфонії Йоганнеса Брамса (див.перелік наприкінці цієї статті).
Йоганнес Брамс (1833-1897) народився в Гамбурзі в сім'ї контрабасиста міського театру Якоба Брамса, якому було 27 років, та швеї, якій на момент появи на світ Йоганнеса, було 44 роки. Сім'я композитора займала крихітну квартирку, що складалася з кімнати з кухнею і крихітної спальні. Перші уроки музики Йоганнесу дав батько, який прищепив йому навички гри на різних струнних і духових інструментах. У десять років Брамс уже брав участь у концертах, де виконував партію фортепіано, що давало йому змогу здійснити турне Америкою.
У чотирнадцять років - 1847 року Йоганнес закінчив приватне реальне училище і вперше виступив публічно як піаніст із сольним концертом.
30 вересня 1853 року Брамс познайомився з Робертом Шуманом, до високого обдарування якого відчував особливе благоговіння.
Постійно змінюючи своє місцеперебування в Німеччині та Швейцарії, Брамс написав цілу низку творів у галузі фортепіанної та камерної музики.
Особливу славу принесли Брамсу його симфонії. Уже в ранніх своїх роботах Брамс виявив самобутність і самостійність. Завдяки наполегливій праці Брамс виробив власний стиль. Про його твори, за загальним від них враженням, не можна сказати, щоб Брамс перебував під впливом когось із попередників.
Найвидатнішою музикою, в якій творча сила Брамса позначилася особливо яскраво й оригінально, є його «Німецький реквієм».
Симфонія № 3 фа мажор op. 90 була написана Брамсом влітку 1883 року у Вісбадені та була присвячена відомому диригенту і піаністу Гансу фон Бюлову.
Ганс фон Бюлов (1830-1894)
Симфонію було вперше виконано з великим успіхом 2 грудня 1883 року у Відні. Успіх був беззаперечним далеко не скрізь. Так, на першому виконанні у Відні публіка різко розділилася: одні бурхливо аплодували, інші шикали і свистіли. У пресі з'явилися різко негативні критичні відгуки. Це - свідчення давньої боротьби між прихильниками Брамса і Вагнера, що загострилася після смерті Вагнера 13 лютого 1883 року.
Музикознавець Г.Калошина про ідейно-художню концепцію Третьої Симфонії Брамса: «Як і всі симфонії композитора, Третю створено у Відні, місті, що було батьківщиною цього жанру. Брамс прекрасно усвідомлює себе спадкоємцем цих традицій. Він обожнював Відень, його жителів, насолоджувався музичною атмосферою цього міста: «Я живу тут за десять кроків від Пратера і можу пити моє вино там, де пив його Бетховен. Веселе місто, красиві околиці, співчутлива жива публіка - як усе це надихає художника! А ще до того ж священна для нас пам'ять про великих музикантів, чиї життя і творчість тут усе щодня нагадує».
Ловро Янша - Громадське життя в Пратері. 1793
Справді, тут усе поруч: місця, де жив або бував Шуберт, собор, де хлопчиком співав Гайдн, знамените кафе з автографами всіх великих композиторів, Пратерпарк, де Бетховен,прогулюючись, записував ескізи майбутніх творінь. Брамсу, коли він тільки приїхав до Відня, було майже тридцять, слава, шана - все було попереду, а місто було буквально просякнуте найрізноманітнішою музикою. Музичні спільноти виконували великі твори, а в парках можна було насолоджуватися вальсами обох Штраусів. У будинку, де Моцарт писав «Дон Жуана», а Бетховен імпровізував для Моцарта, жив піаніст Ю. Епштейн, з яким Брамс буде багато виступати, і не тільки у Відні. Від самого початку свого шляху Брамс відчуває себе продовжувачем Шумана. Але багато авторів вважають його більшою мірою, ніж він є, прихильником класичних традицій, саме тому, що Відень породив практично всіх композиторів, які звуться «віденськими класиками».
Третя Симфорнія Брамса - твір «філософського плану», що порушує проблеми життя і смерті. Їхній основний змістовний аспект - світлий сум про те, що і все найпрекрасніше, найдосконаліше - смертне, породжує єдиний образ у стилі, близькому хоровим мотетам композитора. Тема долі, фатальної зумовленості поєднана з образами розради й урочистої просвітленості.
Її третя частина - елегійний, часом драматичний жаль про втрату цілісності буття. На першому плані - дисгармонійний початок, трагічний надлом, образи страждання. ... дві середні частини симфонії [друга і третя, що розглядаються тут] протистоять одна одній як гірське і далеке, як Віра і Сумнів, утворюючи конфлікт двох світовідчуттів, двох уявлень про життя. Запитання поставлено: у чому сенс життя, який шлях має обрати людина перед обличчям неминучості смерті та крихкої незахищеності світу?... Поет В. Блейк писав на початку XIX століття, що хотів би «в одній миті бачити вічність, і небо в чашечці квітки». Третя симфонія Брамса - це блискуче втілення думки Блейка. Єдність космосу душі й космосу Божественної Благодаті представлені в ній ємко, тезисно, афористично. І в цьому полягає основна мета композитора-мислителя - концентрувати й узагальнити образи та ідеї низки творів в одному симфонічному циклі, «згорнути» їх в одну концепцію, як «небо в чашечці квітки».
Л. Кандаурова: «Музика Брамса належить до епохи романтизму. Це одне з головних імен європейської музики 19 століття. Брамс - класичний, стриманий, не «екстремальний» романтик. У його час існувало більш радикальне романтичне крило, представлене головним чином Ріхардом Вагнером. Воно дедалі сильніше загравало з політикою і філософією, розглядаючи музику як інструмент трансляції своєї ідеології. Брамсу це глибоко чуже. Для нього музика - неполітичне мистецтво, територія звукової досконалості та людських почуттів. У Брамса багато благородної архаїки. Саме ця музика зближує великого романтика з Бахом. Як і Бах, Брамс писав багато поліфонічної хорової музики, а ще, наче він не романтик, а композитор епохи бароко, робив органні обробки протестантських хоралів. Дружити з Брамсом було складно. Усі, хто знав Брамса, відзначали, що вразливість поєднувалася в ньому з упертістю, закритістю, прагненням до граничного лаконізму в усьому. Брамс був переконаним холостяком, жадібно читав, цікавився технічними новинками свого часу. Подорожував, особливо любив Швейцарію та Італію. Брамс помер від раку 1897 року; йому було 63 роки».
В сучасному репертуарі тільки симфонії Бетховена виконують частіше.
Poco allegretto у популярній культурі:
У фільмі-нуар 1946 року Undercurrent з Кетрін Хепберн у головній ролі тема третьої частини з'являється як у вступних титрах, так і в кількох сценах.
У пісні 1951 року «Take My Love», записаній і написаній у співавторстві з Френком Сінатрою, також використовується ця тема.
У фільмі-нуарі 1952 року «Ангельське обличчя» (реж. Отто Премінгер). У партитурі Дмитра Тьомкіна в якості головної теми використана 3-тя частина Брамса.
У фільмі 1961 року «Знову до побачення» (також відомий як «Aimez-vous Brahms?») з Інгрід Бергман у головній ролі тема 3-ї частини звучить неодноразово.
Пісня «You'll love me yet» (трек B3) на студійному альбомі ′′′Bach to the Blues′′ (1964) групи Ramsey Lewis Trio являє собою джазову адаптацію третьої частини.
У серіалі «Вежі Фолті» (1975-1979) Безіл Фолті.
1983 року Серж Генсбур написав пісню Baby Alone in Babylone для своєї колишньої партнерки співачки Джейн Біркін, взявши за головну тему тему третьої частини Брамса.
Альбом Роберта Палмера Pride 1983 року, мелодія пісні ″Want You More″ взята з третьої частини Брамса.
У фільмі 1987 року «Вбивства в розарії» музика, що звучить наприкінці титрів, являє собою адаптацію третьої частини.
У 1991 році Бренфорд Марсаліс перефразував головну тему в заголовній композиції свого альбому The Beautyful Ones Not Yet Born.
1995 року в популярному аніме «Легенда про галактичних героїв» третя частина «Poco Allegretto» звучала в епізоді 83 («Після фестивалю») і в епізоді 94 («Бунт - привілей героя»). У пісні When She's Gone гурту Eric XL Singleton Ft. Sinclair & Wilde (1997) тема із симфонії використана в приспіві.
Карлос Сантана використовував тему третьої частини у своїй пісні «Love of My Life,» (Ft. Dave Matthews) з альбому Supernatural (1999), хоча й не приписує її Брамсу.
У гонконзькому кримінальному фільмі 2003 року «Інфернальні справи II» тема з третьої частини використана у фінальній сцені.
У фільмі 2005 року «Фактотум» (за романом Чарльза Буковскі) симфонію використано як частину саундтрека.
329