©
Малюре різко розкритикував Трампа, назвавши його «палієм-імператором Нероном» і «зрадником», порушивши негласне правило уникати критики союзників. Виступ прозвучав на тлі історичного розриву 80-річного партнерства США з Європою.
Клод Малюре: «Європа стоїть на порозі вирішального моменту своєї історії: американський щит слабшає, Україні загрожує зрада, а Росія набирає силу.
Вашингтон перетворився на двір Нерона: палій-імператор, покірні придворні та блазень на кетаміні, відповідальний за чистки в державній службі.
Це трагедія для вільного світу, але насамперед - це трагедія для Сполучених Штатів. Послання Трампа таке: немає сенсу бути його союзником, тому що він вас не захистить, накладе на вас вищі мита, ніж на ворогів, і погрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи при цьому диктатури, які на вас нападають.
«Король угоди» демонструє свій “Art of the Deal”, повзаючи на череві. Він думає, що залякає Китай, плазуючи перед Путіним, але Сі Цзіньпін, ймовірно, прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань.
Ніколи в історії президент США не капітулював перед ворогом. Ніколи ніхто з них не підтримував агресора проти союзника, не топтав Конституцію США, не видавав стільки незаконних указів, не зміщував суддів, які могли б йому завадити, не звільняв військового керівництва одним махом, не послаблював усіх стримувань і противаг і не захоплював контроль над соціальними мережами.
Це не рух до нелібералізму, це початок знищення демократії. Нагадаємо, що крах Веймарської республіки та її Конституції стався всього за один місяць, три тижні і два дні.
Я вірю в міцність американської демократії, і країна вже протестує. Але за один місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за чотири роки свого попереднього президентства. Ми воювали проти диктатора, а тепер ми боремося проти диктатора, підтримуваного зрадником.
Вісім днів тому, в той самий момент, коли Трамп поплескував Макрона по спині в Білому домі, США голосували в ООН разом з Росією і Північною Кореєю проти європейців, які вимагали виведення російських військ.
Два дні потому, в Овальному кабінеті, боягуз, який ухилився від армії, читав лекції з моралі та стратегії військовому герою Зеленському, а потім прогнав його, як конюха, наказавши підкоритися або піти.
Сьогодні він зробив ще один крок до ганьби, зупинивши постачання обіцяної зброї. Що робити перед обличчям цієї зради? Відповідь проста: протистояти.
І насамперед не помилитися. Поразка України буде поразкою Європи. Прибалтика, Грузія, Молдова вже в списку. Мета Путіна - повернення до Ялти, де половина континенту була поступлена Сталіну.
Путін хоче кінця порядку, встановленого США та їхніми союзниками 80 років тому, з головним принципом - забороною на захоплення територій силою.
Ця ідея лежить в основі ООН, де сьогодні американці голосують на користь агресора і проти жертви, тому що трампізм збігається з баченням Путіна: повернення до сфер впливу, де великі держави диктують долю малих країн.
«Мені - Гренландія, Панама і Канада, тобі - Україна, Прибалтика і Східна Європа, йому - Тайвань і Південно-Китайське море». На званих вечерях олігархів «Gulf of Mar-a-Lago» це називають «дипломатичним реалізмом».
Ми залишилися одні. Але думка, що Путіну не можна протистояти, помилкова. Всупереч кремлівській пропаганді, Росія в тяжкому становищі. За три роки так звана друга армія світу змогла урвати лише крихти у країни, населення якої втричі менше.
Відсоткові ставки у 25%, крах валютних і золотих резервів, демографічний занепад - все це показує, що вона на межі прірви. Американська допомога Путіну - найбільша стратегічна помилка в історії воєн.
Шок сильний, але він має одну перевагу. Європейці виходять зі стану заперечення. Вони зрозуміли за один день у Мюнхені, що виживання України і майбутнє Європи в їхніх руках і що в них є три невідкладні завдання.
1. Прискорити військову допомогу Україні, щоб компенсувати американську зраду.
2. Домогтися повернення викрадених дітей та ув'язнених, а також абсолютних гарантій безпеки.
3. Побудувати європейську оборону.
Це геркулесове завдання, але за його успіхом або провалом судитимуть про лідерів демократичної Європи.
Фрідріх Мерц щойно заявив, що Європі потрібен власний військовий альянс. Це визнання того, що Франція мала рацію, десятиліттями закликаючи до стратегічної автономії.
Але справжнє переозброєння Європи - це її моральне переозброєння (відродження моральних засад).
Ми маємо подолати втому і страх суспільства перед війною, особливо з огляду на загрозу з боку союзників Путіна - крайніх правих і крайніх лівих.
Завдання нашого покоління - перемогти тоталітаризми XXI століття.
Хай живе вільна Україна, хай живе демократична Європа!»
124