©
У Нью-Йорк Таймс з’явилася велика стаття про щорічний випускний іспит із філософії, який складають французькі учні. Це один з найважчих іспитів у шкільній освіті: cередній бал у 2025 році був лише 10,8 із 20. Але власне тому оцінка сприймається дуже особисто: філософський іспит оцінює не просто знання, а здатність людини думати про найглибші питання життя. Іспит складають одночасно по всій країні понад пів мільйона старшокласників. Учні мають чотири години, щоб відповісти на одне з двох питань або проаналізувати філософський текст. Цього року це був уривок із Ніцше "Людське, надто людське", а питання, на які повинні були відповісти учні, звучали так: "Чи можна бути щасливим, коли інші нещасні?" і "Чи контролюємо ми власні слова?". Цікаво, що після завершення іспиту самі філософи часто влаштовують дебати, як би вони відповіли на поставлені питання. Той факт, що усі головні медіа активно обговорюють цей іспит, свідчить, що філософія у Франції має статус майже національного ритуалу. Історично філософію в ліцеях запровадив Наполеон у 1809 році для підготовки адміністраторів, але в 1880-х роках, коли Франція утверджувала республіканську демократію, курс став інтелектуальним і політичним інструментом націєтворення: роль філософії пов’язували зі здатністю формувати колективну рефлексію про свободу, справедливість, державу, демократію, мову, працю, щастя та істину. Нині цей іспит – щось на кшталт ритуалу дорослішання – як от обов’язкова військова служба у деяких країнах світу. У репортажі НЙТ один зі студентів зізнається, що курс з філософії змінив його сприйняття світу. Він почав інакше думати про ідентичність: ім’я і прізвище ми отримуємо від інших, а те, що справді нас представляє, - це те, що ми робимо в житті і якими є людьми. PS. Це вам не НМТ і ЗНО з їхніми постійними реформами й майже щорічними змінами формату.
Орися Біла
167