©
4 листопада 1945 р. у місті Луцьку заарештували заступника директора місцевого драматичного театру Олександра Львовича Гальперіна, 1911 р.н., уродженця міста Ногайськ Запорізької області.
Причиною арешту стало те, що кількома днями раніше Гальперін знищив за допомогою брухту «гіпсову фігуру одного з керівників партії і радянського уряду». Такий евфемізм використовується в постанові на арешт, під «одним із» насправді ховався особисто тов. Сталін. Гальперін ломом завдав кілька ударів по гіпсовому Йосипу Віссаріоновичу і повністю його роздраконив. Театральний працівник виправдовувався тим, що насправді він виконував розпорядження вищої інстанції про знищення фігури, крім того, ця фігура була не закінчена і спотворена - «повсюдно були горби і ями, а крім цього, основа головної частини не відповідала тулубу». Скульптор, можливо, надихався відомою картиною «Сівач» авторства І. М. Вороб'янінова (майстерня О.І. Бендера), на жаль, безслідно зник із міста Луцька, тож закінчити або принаймні виправити постать тов. Сталіна не представлялося можливим.
Свідчення допитаних свідків дали змогу відновити картину події в усьому її драматизмі: «В одному з приміщень театру поруч із фое стояла на весь зріст незакінчена фігура товариша Сталіна. Опис фігури: у шинелі, у літньому кашкеті, права рука в напівзігнутому положенні під борт шинелі на грудях. Приблизно днів 10 тому я зайшов у кімнату набрати матеріал для штукатурів. У цей час у розлюченому стані до кімнати вбіг заст. директора театру, прізвище його не знаю, низького зросту, у чорному пальто, без головного убору, за зовнішніми рисами за національністю єврей, який зайшов до сусідньої кімнати, взяв залізний брухт, знову повернувся до кімнати, де стояла фігура, та кілька разів у моїй присутності брухтом вдарив по фігурі. У результаті чого відбив голову і частину гіпсу по всій фігурі. Після цього кинув лом і пішов».
Начальник обласного відділу мистецтв Войтенко, який давав розпорядження Гальперіну на знищення фігури, втім, намагався пом'якшити провину свого підопічного, стверджуючи, що насправді «Фігура була лише незакінченою роботою (зробили тільки її основу). Одночасно потрібно пояснити, що в такому стані, в якому вона була, неможливо було взагалі визначити, що це особистість вождя народів тов. Сталіна», що дещо розходиться з попереднім свідченням.
У результаті кримінально-процесуальна система трохи покрутила нещасного Гальперіна між своїми шестерінками і видала на світ два документи, що повністю суперечать один одному.
Спочатку 28 листопада 1945 року слідча справа N1015 була закінчена і за нею було складено обвинувальний висновок, який засвідчував, що «працюючи заступником директора луцького драматичного театру, Гальперін став на шлях антирадянських дій, особисто знищивши фігуру одного з керівників ВКПб і радянського уряду шляхом нанесення ударів по ній залізним ломом, чим спричинив обурення і нездорові судження серед робітників... Допитаний як обвинувачений Гальперін у пред'явленому обвинуваченні винним себе визнав. Крім того в антирадянській дії викривається показаннями свідків...»
Справу передали в прокуратуру і... через 10 днів припинили постановою прокурора на підставі тих самих допитів обвинуваченого і тих самих показань свідків. Тепер виявилося, що «в процесі слідства встановлено, що гіпсова фігура одного з керівників партії і радянського уряду була не закінчена і виставляти її на видному місці було неможливо і вона підлягала знищенню...» Крім того, «свідки, які проходять у цій справі... характеризують Гальперіна з позитивного боку як патріотично налаштованого до радянської влади, який багато приділяє уваги тому, щоб театр відповідав усім своїм вимогам, а тому в діях Гальперіна відсутній склад злочину» і його слід негайно звільнити.
Нам залишається лише гадати, що стало причиною цього розвороту на 180 градусів: хтось могутній замовив слово за театрального працівника? чи доповідь нагору про тов. Сталіна і ломовий підхід до нього визнали невиграшною для всіх гілок обласної влади? Ігор Петров
271